Туберкулез особо опасен своей скрытностью. Общаясь с человеком, можно длительно не подозревать, что он является носителем или даже выделителем микобактерий, которые способны привести человека за короткий период времени к инвалидизации или даже гибели (см. как передается туберкулез). Болезнь не различает ни социального статуса, ни возрастные группы или расовую принадлежность. Она вполне демократична и беспристрастна.

Варианты поражений

Как известно, заболевание поражает в основном людей, вынужденных проживать скучено и не соблюдать нормы гигиены, в первую очередь, лишенных возможности дышать чистым воздухом. Поэтому неудивительно, что самые распространенные формы туберкулеза – это легочные поражения.

Типично развитие ТБЦ в области верхних дыхательных путей, становящихся самыми частыми воротами для проникновения инфекции (рото- и носоглотки, гортани, бронхов, трахеи.

Поражения легких:

  • первичный комплекс
  • плеврит
  • очаговая форма
  • инфильтративная форма
  • милиарная форма
  • диссеминированная формы
  • казеозная пневмония
  • кавернозная форма
  • фиброзно-кавернозная форма
  • цирротическая форма
  • туберкулома.

Вовлекаются в воспаление и внутригрудные лимфоузлы.

Стадии туберкулеза предполагают первичный или вторичный ТБЦ. Вторичный процесс – результат внутреннего перезаражения, когда из первичного очага бактерии отсеиваются (через кровь, лимфу или бронхи) и вызывают другую форму болезни.

Также различают БК положительный процесс, когда во внешнюю среду происходит выделение микобактерий и БК-отрицательный, когда микобактерии вовне организма не попадают.

Нередко патология сочетается с профессиональными пылевыми болезнями легочной ткани (кониотуберкулез). Это характерно для тружеников камнеобрабатывающей, ткацкой, горнорудной промышленности.

ТБЦ помимо дыхательной системы повреждаются и прочие части организма:

  • кишечник
  • лимфоузлы брыжейки
  • листки брюшины
  • костную ткань
  • позвоночник и суставы
  • зрительный анализатор
  • мозговые оболочки
  • ЦНС
  • мочевыделительные органы (например, почки)
  • репродуктивную систему
  • кожу и подкожную клетчатку
  • лимфоузлы.

Хотя и не отрицается возможность самостоятельного внелегочного заболевания, обычно предполагается, что первичный очаг поражения так или иначе располагается в легком. Когда точно не обнаружен очаг, говорят о диагнозе туберкулезной интоксикации.

Типичные проявления


Практически любая форма легочного туберкулеза, за исключением деструктивных, приводящих к разрушению легочной ткани, не дает сколько-нибудь специфичной симптоматики. Симптомы туберкулеза легких имитируют многие легочные недуги. При малосимптомном течении туберкулеза больные обычно предъявляют мало жалоб и заболевание может быть выявлено либо при профилактическом флюорографическом обследовании, либо при обследовании по контакту с больным туберкулезом.

  • Как правило, больного начинает мучить сухой непродуктивный кашель или малопродуктивный влажный кашель.
  • У него появляется утомляемость, подъемы температуры в вечерние и ночные часы и потливость. Это ранние признаки туберкулеза легких.
  • Больной более бледен и вял, чем обычно.
  • Часть пациентов теряет в весе.
  • У многих снижается аппетит.
  • При вовлечении в процесс плевры появляются боли в боку и выраженная одышка.
  • При распаде тканей может появиться кровь в мокроте или развиться кровотечение.

Скорее вся клиническая картина наводит на мысли о вирусной инфекции или воспалении легкого (когда присоединяется одышка, колющие боли в грудной клетке при дыхании и кашле). Поэтому так важны скрининговые методы обследования, которые позволяют в короткие сроки выявить группы с риском развития туберкулезного процесса или его развернутой клиникой.


  • Наиболее частые жалобы на общее состояние — снижение аппетита, возбудимость, субфебрильная температура в течение 3-4 недель, затем непостоянная температура тела (к вечеру повышается).
  • Кашель — жалобы на кашель у детей бывает редко, а у подростков и взрослых — часто, кашель с малым количеством мокроты.
  • Боль в груди — возникает при туберкулезе бронхов или плеврите. При плевритах боль сильная в латеральной части груди, увеличивается при глубоком дыхании и кашле, больной дышит поверхностно. При активном туберкулезе боль усиливается при ходьбе, по ночам, при изменении температуры воздуха, при смене погоды.
  • Кровохарканье — в редких случаях кровь в мокроте, кровотечение у подростков и взрослых могут быть первыми проявлениями туберкулеза. Кровь может выделяться не только с приступом кашля, но и произвольно.
  • Потливость — у больных с клиническими формами обычно не ярко выражена, а при вторичных формах в фазе распада у подростков и взрослых потливость выражена ночью и под утро, пот имеет запах прелого сена.
  • Одышка — возникает у взрослых и подростков при вторичных формах легочного туберкулеза (казеозная пневмония, инфильтративный туберкулез, диссеминированный, фиброзно-кавернозный туберкулез). Одышка чаще появляется при физической нагрузке, но может быть и в покое.
  • У взрослых нередко жалобы объясняются бронхитом, пневмонией или ОРВИ.
  • У девушек — часто отмечается головная боль, нарушение менструального цикла, снижение аппетита приводит к заметной потере веса за 3-4 месяца болезни на 5-10 кг.

Туберкулез легких на ранней стадии

Туберкулезный процесс проявляет в человеческом организме определенное коварство. Момент заражения, как правило, проходит абсолютно бессимптомно в связи с тем, что микобактерия туберкулеза не выделяет ни экзо- ни эндотоксинов, которые бы могли обозначить момент ее попадания в организм хоть какой-нибудь интоксикацией. При этом клеточный иммунитет оказывается практически бессильным перед попаданием бактерии. Макрофаг, захватывая палочку Коха, не в состоянии ее разрушить, так как микобактерия блокирует его ферментативную систему и преспокойно живет внутри этой клетки, сдерживаемая ей, но не убитая.

Если иммунитет не состоятелен, происходит развитие клинической формы болезни, носящей название первичного туберкулезного комплекса. Чаще всего он развивается при внедрении большого количества микробов с высокой болезнетворностью (вирулентностью). Это типично для близких больных открытыми вариантами болезни, которые выделяют палочки Коха. Наиболее часто заболевают дети младшего возраста.

  • Первый его элемент – это очаг творожистого некроза под плеврой в легочной ткани, окруженный грануляционным валом. Он занимает от пары-тройки миллиметров до легочной доли.
  • Второй составляющей становится воспаленный лимфатический сосуд, тянущийся, как дорожка, от очага некроза к воротам легкого.
  • Лимфаденит (воспаление) внутригрудных лимфоузлов – третий компонент комплекса.

Клинические проявления наиболее выражены у детей моложе 4 лет. Возможно протекание болезни в виде острого, подострого процессов или стертых проявлений. На первое место среди симптомов выступают подъемы температуры (при остром течении до 39-40), потливость (особенно в ночное время), снижение аппетита, сухой кашель (реже влажный), одышка разной степени выраженности.

В целом первичный туберкулезный комплекс маскируется под неспецифическую пневмонию. Нередко, когда в подъезде (особенно с лифтом) появляется больной открытым туберкулезом (бацилловыделитель) рано или поздно некоторое число жителей подъезда переносит такую пневмонию, плохо реагирующую на стандартные пенициллины. Обращает внимание, что даже при высокой температуре самочувствие у человека остается вполне удовлетворительным.

Первичный тубкомплекс развивается более медленно (на протяжении нескольких недель) в случае подострого течения. Все симптомы как бы стерты: температура редко выше 38, интоксикация (слабость, вялость) выражена меньше. Характерны бледность, частый пульс, низкое давление.

При благоприятном развитии событий первичный комплекс течет без осложнений. На месте некроза и в лимфоузлах постепенно образуются кальцинаты. Осложниться же процесс может:

  • Инфильтративным или язвенным туберкулезом бронха. Пациента беспокоит кашель (сухой или со скудной мокротой), боль, связанная с дыханием или кашлем на стороне пораженного бронха. Если бронх забивается некротическими массами, то легкое или его часть спадаются и не дышат (состояние называется ателектазом). Будет нарастать частота дыханий, половина грудной клетки станет отставать в акте дыхания.
  • Вытеснением соединительной тканью легочной (пневмосклерозом) или формированием многочисленных кальцинатов.

См. Новый тест на туберкулез — быстрый и точный

Очаговый туберкулез легких

Примерно половина всех выявленных случаев легочных поражений оказывается очаговым вариантом. Это вторичная форма, которая может быть мелкоочаговой или фиброзно-очаговой. Очаг воспаления постепенно замещается соединительной тканью. При хроническом течении процесса фиброзные изменения преобладают. Очаги наиболее часто поражают одно легкое, располагаясь в его верхушке и нередко сливаясь между собой. При этом очаговый туберкулез практически не дает специфических проявлений помимо туберкулезной интоксикации и выявляется чаще всего при массовом флюорографическом обследовании населения.

Милиарный туберкулез

Форма получила свое название за счет того, что распространяющиеся с током крови из первичного очага микобактерии дают в разных органах (преимущественно легких) образование мелких бугорков размером с просяное зерно. Милиарный вариант может быть острым или хроническим. Острая инфекция течет с тяжелой интоксикацией и имеет волнообразное течение. Это, как правило, вторичное воспаление, хотя у взрослых способно развиться в случае недавнего заражения.

Инфильтративный ТБЦ


Это клиническая форма вторичного туберкулезного процесса, которая характеризуется наличием воспалительных изменений в области легких. Чаще всего эти изменения экссудативного характера с наличием деструкции легочной ткани и казеозным некрозом в середине. Инфильтрат может иметь округлую, облаковидную тень, занимать сегмент или долю легкого, располагаться в междолевых щелях.

  • Инфильтративный туберкулез составляет до 70% всех форм туберкулеза дыхательной системы. Он развивается при повторном заражении микобактерией пациента с уже имевшейся в организме инфекцией или это вторичная вспышка и прогрессирование очагового туберкулеза.
  • Размеры инфильтрата варьируют от 2 см до доли легкого.
  • В ходе лечения при благоприятном течении инфильтрат может рассосаться. При неблагоприятном на его месте формируется туберкулома или развивается казеозная пневмония.
  • 50% случаев инфильтративного туберкулеза начинаются остро с общей интоксикации. У половины же заболевших заболевание не дает ярких проявлений. Кровохарканья – нередкий спутник этой формы болезни.

На фоне терапии сначала исчезают кашель и кровохарканье, одышка и боли в груди, а затем уже снижается температура. Исчезают слабость и потливость. Если больной выделял палочки Коха, то на фоне терапии это прекращается в течение 3 месяцев.

Туберкулезная диссеминация


Диссеминированный туберкулез – это вторичный процесс, развивающийся при распространении микобактерий по организму по кровеносным или лимфатическим сосудам. Вторичным диссеминированная форма признается, если определяется спустя пять и более лет после обнаружения первичного туберкулезного очага. В некоторых случаях диссеминация может быть и осложнением первичного туберкулеза (10% впервые выявленного заболевания).

Так как основной путь распространения диссеминации – гематогенный, то классифицируют эту форму заболевания следующим образом:

  • Острый милиарный туберкулез представлен мелкими равными по размеру множественными очагами, напоминающими просо. Помимо легочных поражений для этого воспаления характерна генерализация (вовлечение в процесс многих органов).
  • Подострый гематогенный туберкулез представлен крупными равномерными очагами от 5 до 10 мм, которые все возникают почти в одно и то же время.
  • Хроническое течение имеет полиморфноочаговый вариант. Этот вид развивается из подострого гематогенного варианта, который не был своевременно диагностирован и пролечен.

Нередко источником диссеминации становятся незажившие после первичного процесса внутригрудные лимфатические узлы. Реже — очаги в костной ткани или мочеполовой системе. Провокацией для диссеминации становятся и нарушения в иммунной защите и вегетативной нервной системе.

Для клиники этой вариации заболевания характерна триада симптомов, имеющих некоторые особенности.


  • Интоксикация тем выраженнее, чем острее процесс. Максимума она достигает при милиарном варианте, при котором внезапно поднимается температура до 40, появляются озноб, одышка. Для подострого варианта характерна большая (порядка 10 кг) потеря массы тела.
  • Легочные проявления выражаются болями в боку небольшой интенсивности (за счет вовлечения в воспаление плевры), одышкой. Одышка постепенно, но неуклонно нарастает при хроническом течении, существенно увеличиваясь в моменты обострений. При этом нередко появляется бронхоспазм и синдром бронхиальной обструкции, имитирующий астму и мешающий полноценному выдоху.

Поражения других органов могут выступить на первый план, маскируя слабые интоксикацию и легочную симптоматику. Нередко больные обращаются лишь с жалобами на:

  • клинику ларингита (сиплый голос, боли в горле)
  • пиелонефрита (болезненность при мочеиспускании, боли в пояснице, примеси крови в моче)
  • расстройства менструального цикла или бесплодие, сальпингоофорит, сальпингит
  • боли в костях, скованность движений, неуверенную походку
  • ухудшение зрения.

Деструктивные варианты болезни

Снижение деструктивных форм заболевания (фиброзно-кавернозный и кавернозный туберкулез) относилось к числу несомненных достижений советской медицины. К сожалению, с начала 90-х годов прошлого столетия эти формы вновь начали наступление. С тех пор «Жить стало лучше, жить стало веселее», но так как не всем и не везде, то подвижек в области борьбы с легочной деструкцией не наблюдается.


  • Виновниками этого становятся и первичная резистентность к лекарственным препаратам палочки Коха, и недостаточная организация противотуберкулезной помощи в отдельных регионах, и не снижающихся потоках миграции.
  • Основная масса населения сегодня проживает в городах. Большинство производственных предприятий и транспорт так же сосредоточены рядом с местом постоянного проживания и работы среднестатистического человека. В таких условиях наш организм является практически фильтрующим элементом для всех вдыхаемых канцерогенов и вредных веществ из городского воздуха.
  • Следующим, но не менее значимым фактором, является низкое качество продуктов питания. Многие слышали про ГОСТы, существовавшие в СССР, и строгий контроль качества в пищевой промышленности советской эпохи. Как уже многие убедились на практике, красивые этикетки и названия ГОСТов на современных упаковках не гарантируют ничего, кроме очевидного желания нащупать спрос на свою продукцию.
  • Отдельной строкой стоит упомянуть высокую стрессовую нагрузку, которую испытывают не только водители и учителя.

Все перечисленные факторы даже по отдельности способны нанести серьёзный вред здоровью.

  • Низкий уровень иммунной защиты не позволяет больным активно сопротивляться деструктивным изменениям, и массированный распад тканей определяет высокую степень выделения такими больными микобактерий во внешний мир.
  • Деструктивный туберкулез фтизиатры относят к качественно другой форме болезни, которая развивается на фоне иммунодефицита. Нередко это развитие так стремительно, что успевает уложиться в промежуток между двумя флюорографическими обследованиями легких. Его правильнее расценивать не как запущенный туберкулез, а как его своеобразное течение, при котором легочная ткань разваливается с образованием полостей распада (каверн). Для этого процесса характерны боли в груди, одышка, кашель, кровохарканья и легочные кровотечения.
  • В прогностическом отношении, чем меньше число каверн и чем они мельче, тем благоприятнее исход и выше шансы пациента.

Казеозная пневмония

По клинике напоминает тяжелое воспаление легких с выраженной интоксикацией, болями в одной из половин грудной клетки, усиливающимися при дыхании и кашле, малопродуктивным или сухим кашлем, сильной одышкой, свидетельствующей о дыхательной недостаточности. Такой вид болезни – результат распространения бацилл с кровью из первичного очага (при этом казеозная пневмония вторична). Им может осложниться диссеминированный, инфильтративный или фиброзно-кавернозный вариант. Пневмония нередко осложняется кровотечением из легких или пневмотораксом.

Плеврит

Воспаление (первичное или вторичное) листков плевры, окружающей легкие может протекать с накоплением жидкости между ними (экссудативный плеврит). Такой вариант – это реализация аллергического компонента воспаления. Также возможно образование между листками плевры туберкулезных бугорков и развитие сухого плеврита. При этом больной впервые обращается с:

  • жалобами на одышку
  • колющие боли в половине грудной клетки
  • сухой кашель
  • слабость, утомляемость
  • подъемы температуры до 37. 5-38.

К осложнениям плеврита относят гнойное воспаление (эмпиему плевры), срастание листков плевры. Практически всегда после туберкулеза легких в форме плеврита остаются спайки между плевральными листками.

Методы диагностики туберкулеза

Диагностика делится на лабораторную и инструментальную. К первой относят исследования крови, мокроты, мочи, отделяемого полостей распада и тканевых образцов. Вторая включает рентгендиагностику и методы эндоскопии. Діагностика туберкульозу

Лучевые способы

  • Скренинговым массовым методом инструментального обследования считается флюорография. При относительно небольшой рентгеновской нагрузке метод позволяет получить достаточно четкое представление о состоянии легких и внутригрудных лимфатических узлов. На сегодня метод актуален, как диагностика туберкулеза у взрослых. При этом исследование показано один раз в два года всем, за исключением групп высокого риска, которым исследование проводится ежегодно.
  • Может выполняться и рентгенография органов грудной полости в двух проекциях.
  • Компьютерная томография выполняется в сомнительных случаях для уточнения плотности образований и их расположения.

Хирургические методы

  • Эндоскопия бронхов позволяет осмотреть бронхиальное дерево и забрать материал для цитологии или биопсии.
  • Медиастиноскопия и торакоскопия – осмотр средостения или плевральной полости.

Лабораторная диагностика

  • Посев на БК – культурологический метод, позволяющий вырастить на питательных средах колонии микобактерий и определить их чувствительность к препаратам.
  • Микроскопия – цитологическое определение наличия палочек Коха после их закрепления и окрашивания.
  • ПЦР диагностика – обнаружение ДНК или ее фрагментов, принадлежащих микобактерии, в биологическом материале пациента Также молекулярно-генетические методы позволяют более четко установить чувствительность или устойчивость возбудителя к лекарственным средствам..

Кто подлежит обследованию на туберкулез

  • Пациенты, у которых при флюорографии обнаружены изменения, подозрительные на туберкулез.
  • Лица, обратившиеся с жалобами, характерными для туберкулеза.
  • Больным с хроническими легочными патологиями, обостряющимися не менее 2 раз в год, у которых последнее обострение не купируется на фоне лечения дольше 3 недель.
  • Пациентам со СПИДом, у которых есть хотя бы один из симптомов: кашель, потливость, повышение температуры, потеря массы тела.

Ранняя диагностика туберкулеза нередко улучшает прогнозы для пациента по выживаемости и выздоровлению.

План обследования

  • Трехкратное (с двухдневным перерывом) исследование мокроты на БК методом микроскопии. При положительном результате – консультация фтизиатра и госпитализация.
  • При отрицательном результате выполняется молекулярно-генетическое исследование мокроты.
  • Обзорная рентгенография органов грудной полости.
  • Диагностическая проба с аллергеном туберкулезным рекомбинантным.
  • Если диагноз не подтвержден и не отвергнут, выполняется спиральная компьютерная томография.

Диагностика туберкулеза у детей

Для педиатрической практики актуальна иммунодиагностика, как массовый метод раннего выявления туберкулеза групп риска по его развитию (впервые инфицированных). Также с помощью этого метода отбираются дети для ревакцинации БЦЖ. В основе методики находится аллергическая реакция организма на введенный туберкулин Линниковой (ППД-Л). Другое его название – аллерген туберкулезный очищенный жидкий. Его активность считают в туберкулиновых единицах (ТЕ).

Детям, начиная с 12 месяцев и по семилетний возраст пробу Манту (внутрикожное введение 2ТЕ ППД-Л) проводят ежегодно. Для тех, кто не получил в первые месяцы жизни прививку БЦЖ проба ставится с 6 месяцев дважды в год.

Детям с 8 до 17 проводят ту же пробу с аллергеном рекомбинантным (белок CFP 10-ESAT6) в дозе 0,2 мкг.

Оценка результата проводится, спустя 72 часа.

Для детей до 7 лет, проба с ППД-Л

  • Папула (бугорок) без внешних изменений размерами от 5 до 21 мм считается вариантом нормы и свидетельствует о том, что у ребенка имеется иммунитет против туберкулеза.
  • Отсутствие реакции или папула меньше 5 мм – иммунитета нет, ребенок не встречался с микобактерией, и его БЦЖ несостоятельна (требуется ревакцинация).
  • Гиперемию или папулу в 2-4 мм расценивают, как сомнительную реакцию.
  • Папула больше 21 мм, папула с гнойниками, дорожкой красного лимфатического сосуда – гиперэргия, требующая консультации фтизиатра (назначается превентивное лечение туберкулеза легких).

Для детей с пробой на 10-ESAT6

  • Отрицательный результат- след укола, синяк до 3 мм, отсутствие папулы.
  • Сомнительный – покраснение без папулы.
  • Положительный – папула любых размеров.

Дифференциальная диагностика туберкулеза легких

Отличие туберкулезного процесса в легких от других заболеваний дыхательной системы проводится с помощью рентегнодиагностики и лабораторных методов. позволяющих выявить микобактерии. Туберкулез приходится дифференцировать от:

  • бактериальных пневмоний
  • бронхолегочного рака
  • лимфогранулематоза
  • саркоидоза
  • гранулематоза Вегенера.

А именно:

  • Каверны приходится различать с абсцессом или раковым распадом.
  • Диссиминации — с гемосидерозом, метастазами опухолей в легкие, амилоидозом, саркоидозом.
  • Поражения внутригрудных лимфоузлов – с лимфолейкозом, лимфогранулематозом.
  • Плеврит – от цирроза печени, сердечной недостаточности, раков.

Таким образом, все многообразие форм туберкулезного процесса скрывается за скудной симптоматикой и маскируется под множество других патологий. Поэтому целесообразно не пренебрегать скренинговыми методами обследования, так как несвоевременное обращение чревато неблагоприятным прогнозом для здоровья и жизни.

Источник: zdravotvet.ru

Определение симптомов

diagnostika-tuberkuleza-2На первом этапе, когда больной только обратился за медицинской помощью, врач должен обнаружить признаки заболевания. К клиническим проявлениям туберкулеза относится затяжной кашель, кровохарканье, повышение температуры тела, потливость, повышенная утомляемость и снижение работоспособности. На эти симптомы важно обратить внимание, поскольку они свидетельствуют о возможном развитии недуга. Кроме того, на данном этапе следует выяснить характеристики эволюции заболевания. Врач расспрашивает больного о том, был ли у него контакт с людьми, у которых установлен диагноз «туберкулез».

Осмотр пациента

При клиническом осмотре больного доктор обращает особое внимание на похудание, проверяет лимфатические узлы, нарушение амплитуды движения грудной клетки при дыхании. Конечно, первые методы выявления туберкулеза не полностью достоверны. Чтобы убедиться в развитии заболевания, необходимо провести и другие анализы. Но именно эти два этапа определяют необходимость направления пациента на специальное обследование. По ним уже можно приблизительно составить клиническую картину и выдвинуть предположение о наличии недуга.

Специальное исследование

Если при обследовании пациента на первых двух этапах возникли подозрения на туберкулез, для установки точного диагноза потребуется пройти ряд исследований. У взрослых обследование на туберкулез предусматривает обязательное прохождение рентгенологической диагностики. По ее снимкам можно определить наличие очагов поражения в легких. Если же они присутствуют, больной направляется на дополнительное обследование, на котором будет выявлена форма болезни, устойчивость инфекции к антибактериальный препаратам. Затем ему назначается лечение.

Диагностика туберкулеза у детей предполагает проведение пробы Манту. По ее реакции можно определить наличие недуга. Хотя, и этот метод не полностью достоверен. Реакция может быть ложноположительной или ложноотрицательной. Если после пробы Манту у врачей остались подозрение на развитие инфекции в детском организме, ее делают повторно. Если же и она подтверждает наличие патологического процесса, ребенка направляют на дополнительные исследования в тубдиспансер.

Эти методы диагностики туберкулеза являются промежуточными. По ним уже можно сделать некоторые выводы, но установить точный диагноз невозможно. Чтобы окончательно убедиться в наличии заболевания, понадобится провести и другое исследование. К нему относится лабораторная диагностика туберкулеза: анализы мокрот, крови, мочи.

Рентгенологическое исследование

Наиболее точным методом диагностики у взрослых является выявление туберкулеза при рентгенологическом исследовании. В случае развития патологического процесса на снимках будут заметны уплотнения и затемнения. Что касается теней, особое внимание следует уделять их количеству, величине, форме, контурам, интенсивности, структуре, локализации. Кроме того, важность представляет изменение легочного рисунка. Тени могут сливаться или иметь четкие контуры.

На рентгенологических снимках могут определяться следующие степени поражения:

  • минимальная (небольшие поражения, признаки распада отсутствуют);
  • умеренно-выраженная (происходят небольшие изменения, которые по объему не превышают одного легкого);
  • выраженная (объем поражений большой).

Проба Манту

Выявление туберкулеза, как правило, у детей, происходит с помощью пробы Манту. Ее суть заключается в том, что под кожу вводятся антигены возбудителя. Таким образом, проба Манту вызывает реакцию, если туберкулезная инфекция присутствует в организме. В таком случае место укола отекает, краснеет и воспаляется.

Туберкулин, который вводится под кожу при пробе Манту, получают из разрушенных палочек Коха.

Они являются возбудителем туберкулеза. Проба Манту обычно делается в предплечье. Организм распознает туберкулин в качестве инфекции. В случае, когда иммунитет знаком с ней, на месте укола появляется очаг воспаления.

Еще одним вариантом является проба Пирке. Ее суть состоит в накожном нанесении туберкулина. Данное вещество само по себе является безопасным, поэтому не способно причинить вреда человеку. Но туберкулин отличается высокой аллергенностью, за счет чего способен вызывать соответствующие реакции.

Діагностика туберкульозуДо того как будет оценен результат пробы Манту, запрещено всячески воздействовать на место укола. Таким образом, его нельзя мочить, чесать, а также смазывать зеленкой, йодом и другими антисептическими препаратами. Не рекомендуется накладывать лейкопластырь и повязки, что практикуют некоторые родители, чтобы ребенок не трогал место инъекции. Все это может отрицательно сказаться на результатах и привести к установке неточного диагноза.

Противопоказания для Манту

Несмотря на безобидность пробы Манту, в некоторых случаях делать ее не рекомендуется. Противопоказания касаются тех людей, которые страдают заболеваниями кожи. В данном случае инъекция может ухудшить дерматическую болезнь, привести к ее обострению. Не стоит использовать такой метод диагностики при наличии инфекционных заболеваний в острой и хронической форме. При этом разрешается провести пробу через месяц после выздоровления. Противопоказаниями являются лихорадки и различные аллергические реакции, а также эпилепсии.

Во избежание недостоверностей при проведении Манту рекомендуется не ставить ее в один день с прививками. Причем, это касается любой вакцинации. В случае, когда прививки все же были сделаны перед введением туберкулина, не стоит ожидать результатов быстро. Скорее всего, они будут получены только через шесть недель. Стоит еще сказать несколько слов о главном. Некоторые родители ошибочно предполагают, что проба с подкожным введением туберкулина обеспечивает защиту организма от туберкулеза, вырабатывая иммунитет. Такое утверждение в корне неверно. Проба является только методом исследования на наличие данного заболевания. Она ни в коем случае не заменит вакцину БЦЖ.

Сбор мокроты

Лабораторная диагностика туберкулеза включает в себя проведение анализа мокроты, которая отделяется при кашле. Качество результата во многом зависит от соблюдения правил при сборе. Их существует несколько:

  • мокроту нужно собирать в стерильный контейнер, выданный врачом специально для этих целей;
  • перед проведением сбора рекомендуется хорошо прополоскать ротовую полость теплой водой, почистить зубы (частички пищи не должны попасть в мокроту);
  • сбор выполняется натощак, обязательно утром, поскольку именно в это время ее скопление максимально;
  • в контейнер должна попасть именно мокрота, а не слюна (определить содержимое можно по консистенции и цвету);

Когда основные приготовления завершены, можно приступать к самому процессу. Сначала совершается два глубоких выдоха с задержкой дыхания. После этого следует сделать глубокий вдох и выдохнуть воздух с силой. Далее стоит снова вздохнуть и откашляться. Затем контейнер преподносится ко рту и мокрота в него выплевывается. Емкость нужно сразу закрыть крышкой. Если содержимое при кашле не отделилось, следует постучать кулаком по грудной клетке. Еще одним вариантом являются ингаляции над горячей водой, в которую добавлена ложка пищевой соды.

Исследование мокроты

diagnostika-tuberkuleza-3Сначала посев мокроты внимательно рассматривается. Если человек болеет туберкулезом, у него могут присутствовать кровяные прожилки в слизи, отделяемой при кашле. Затем проводится бактериоскопическое исследование − окрашенный посев рассматривается под микроскопом. По мазкам можно определить наличие инфекции в организме у взрослых и детей. Посев может содержать эластичные или коралловые волокна, известковые частицы. Чтобы выявить микобактерию туберкулеза, мокрота подвергается неоднократному исследованию. Иногда рентгенологическое обследование не показывает патологических процессов, происходящих в легких, а посев указывает на их наличие.

Суть бактериологического метода состоит в том, что осуществляется посев исследуемого материала на питательные среды. Перед этим мокрота обрабатывается, чтобы предотвратить рост неспецифичной микрофлоры. Посев выполняется на твердую, жидкую или полужидкую питательную среду. Иногда микобактерии, которые определяются при проведении данного анализа, не растут при таких условиях. Причина этого состоит в потере способности к размножению, что произошло под воздействием препаратов.

Кроме того, используется биологический метод исследования мокроты на туберкулез — его суть состоит в заражении животных слизистым содержимым легких пациента. Для этого обычно используют морских свинок, которые выражают высокую чувствительность к микобактериям данного заболевания.

Еще недавно бактериологический метод считался самым достоверным, но ученые установили, что микобактерии туберкулеза, которые содержатся в посеве мокроты, способны расти на питательных средах, но никак при этом не воздействовать на животных. Все дело в потере способности заражения. Таким образом, для получения достоверного результата рекомендуется исследовать посев несколькими методами.

Бронхоскопия

Если выполнить сбор мокроты самостоятельно не получается, используется бронхоскопия. Суть метода состоит в использовании специального устройства под названием бронхоскоп, который через ротовую или носовую полость попадает в бронхи. Такое исследование проводится на голодный желудок. Это позволяет избежать попадания частичек пищи в дыхательные пути, если возникнет кашель или рвотные позывы.

Перед тем как провести исследование, пациент осматривается врачом. Если возникнет необходимость, будут назначены успокоительные препараты. Процедура проводится под местным наркозом у взрослых и общей анестезией у детей.

Исследование крови

diagnostika-tuberkuleza-5Как распознать туберкулез по крови больного? При поражении данным заболеванием в ней происходят небольшие изменения. У больных с распространенным патологическим процессом, а также выраженной интоксикацией определяется анемия. При обострениях заболевания показатель СОЭ (скорость оседания эритроцитов) увеличивается. При этом изменяется количество лейкоцитов, чему также способствует распад ткани легкого.

Биохимический анализ крови показывает большое содержание белка, мочевой кислоты, холестерина, меди. Стоит отметить, что все эти показатели не обязательно указывают на туберкулез. Вполне возможно, в организме развивается другое инфекционное заболевание. Поэтому рекомендуется проводить комплексную диагностику.

Исследование мочи

Обычно анализ мочи не способен определить туберкулез у взрослых и детей. Более точным методом диагностики является посев мокроты или проба Манту. Но для составления полной картины провести его необходимо. Иногда анализ мочи выявляет достаточно серьезные осложнения. Если поражению подвергаются почки, определяется большое количество белка, эритроциты, лейкоциты.

Диаскинтест

Данный метод диагностики является новым. Он позволяет с высокой точностью определить туберкулез, а также проверить эффективность проводимой терапии. Суть метода состоит в оценке реакции организма на два вида белков, которые присутствуют только в палочке Коха. Выполняется инъекция, а после проверяется полученный результат. Если покраснение в месте укола распространилось на 5 мм и более, считается, что тест положительный. Это означает, что  обследуемый пациент заражен.

В последнее время рост уровня заболеваемости туберкулезом неумолимо растет.

В связи с этим стоит задуматься о средствах защиты от такого опасного заболевания. Каждому человеку, начиная с 18 лет, необходимо в обязательном порядке проходить ежегодный медицинский осмотр с рентгенологическим исследованием. Только так становится возможным выявление туберкулеза на ранних стадиях развития, а также своевременное лечение. Если же возникли подозрения на наличие заболевания, необходимо срочно обратиться к врачу, сдать все необходимые анализы (посев мокроты, кровь, мочу). При назначении лечения не стоит его прерывать, поскольку это грозит негативными последствиями. Туберкулез – заболевание опасное, оно может привести к смерти.


Источник: YaDishu.com

Для алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби, овець, кіз і коней застосовують бичачий туберкулін, для курей і водоплавної птиці — пташиний туберкулін, для свиней — бичачий і пташиний туберкулін одночасно.

Внутрішньошкірний метод туберкулінізації

Туберкулін вводять: великій рогатій худобі, буйволам, зебувидним, оленям (маралам) — в середній третині шиї (у цій ділянці не дозволяється вводити тваринам інші біологічні препарати та речовини);

— бугаям-плідникам туберкулін вводять у підхвостову складку;

— верблюдам — у шкіру черевної стінки в ділянці паху на рівні горизонтальної лінії сідничного горба;

— свиням — в ділянці зовнішньої поверхні вуха у двох сантиметрах від його основи (у шкіру одного вуха вводять ППД — туберкулін для ссавців, другого — ППД — туберкулін для птахів). Свиням у віці 2-3 міс. туберкулін краще вводити в шкіру поперекової ділянки, відступаючи в бік від хребта на 5-6 см (з одного боку, вводять туберкулін для ссавців, з другого — для птахів), використовуючи для цього лише безголковий ін’єктор;

— козам, вівцям, собакам, мавпам і хутровим звірам (крім норок) — у ділянці внутрішньої поверхні стегна або ліктьової складки;

— норкам — інтрапальпебрально у верхню повіку;

— кішкам — у ділянку внутрішньої поверхні вуха;

— курям — у борідку;

— індикам — у підщелепову сережку;

— гусям, качкам — у підщелепову складку;

— фазанам, павлінам, папугам, голубам, журавлям, чаплям, чорногузам, фламінго — в ділянку зовнішнього боку гомілки на 1-2 см вище гомілково-ступневого суглоба.

Перед введенням туберкуліну шерсть (волосся) на місці ін’єкції вистригають, шкіру обробляють 70°-м етиловим спиртом. Потім у товщу шкіри вводять туберкулін, використовуючи 1-2 мл шприц і тонку коротку голку або безголковий ін’єктор.

Туберкулінізації підлягають тварини з двомісячного віку.

— Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують на туберкульоз незалежно від періоду вагітності;

— кіз, овець, свиней, кобил, віслючок — через 1-2 міс. після родів.

Не дозволяється досліджувати туберкулінами тварин протягом трьох тижнів після вакцинації їх проти інфекційних захворювань.

Туберкулін застосовують при дослідженні на туберкульоз ссавців (крім мавп і норок) в об’ємі 0,2 мл; мавпам, норкам, птахам — 0,1 мл.

Вводити туберкулін у шкіру, яка має травматичні пошкодження, а також ущільнення або абсцеси, враження грибами, кліщами або гельмінтами, забороняється.

Облік і оцінку реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну проводять у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів і оленів через 72 години після введення препарату; у кіз, овець, свиней, собак, кішок, хутрових звірів — через 48 годин; у птахів — через 30-36 годин.

Реакція в місці введення туберкуліну у тварин проявляється у вигляді розлитого набрякання тістуватої або м’якої консистенції, яка не має, як правило, чітких меж із навколишньою тканиною. Утворення набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією й болючістю запаленої ділянки шкіри. У деяких тварин реакція проявляється у вигляді твердого, безболісного, різко обмеженого набрякання.

При обліку внутрішньошкірної реакції у кожної досліджуваної тварини пальпують місце введення туберкуліну, у норок порівнюють повіки лівого та правого ока.

При виявленні змін на місці введення туберкуліну у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів кутиметром вимірюють товщину складки шкіри в міліметрах і визначають величину її потовщення в порівнянні з товщиною складки незміненої шкіри близько місця введення туберкуліну.

Тварин вважають реагуючими на туберкулін:

— велику рогату худобу, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів — при потовщенні шкіряної складки на 3 мм;

— бугаїв-плідників — на 2 мм і більше (незалежно від характеру реакції);

— кіз, овець, свиней, собак, кішок, мавп, хутрових звірів, птахів — при утворенні набряку в місці введення туберкуліну; — норок — при набряку повіки.

Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)

Цей метод застосовують для діагностики туберкульозу у коней. У великої рогатої худоби офтальмопробу застосовують одночасно з

Внутрішньошкірною пробою.

Очну туберкулінізацію проводять два рази з інтервалом 5-6 днів між першим і другим уведенням туберкуліну. Препарат у кількості 3-5 крапель наносять очною піпеткою на кон’юнктиву при відтягнутій нижній повіці.

Облік реакції проводять через 3, 6, 9 і 12 год. Останній раз — через 24 години.

Вдруге вводять туберкулін через 5-6 днів тваринам, які не реагували на перше введення або дали сумнівну реакцію. Облік реакції на повторне введення проводять через 3, 6, 9 і 12 год.

При позитивній реакції спостерігається добре виражена гіперемія і набряк кон’юнктиви, виділення слизово-гнійного або гнійного секрету, який витікає з внутрішнього кута ока у вигляді шнурка.

При сумнівній реакції гіперемія і набряк кон’юнктиви виражені слабо при наявності у внутрішньому куті ока лише слизу.

При відсутності реакції кон’юнктива не змінюється.

На проведену туберкулінізацію складають акт, а при дослідженні великої рогатої худоби, буйволів і зебувидних, крім того, складають список усього поголів’я тварин, яких досліджували. У списку вказують назву господарства, вид тварин, інвентарний номер або кличку, стать і вік тварини (при дослідженні тварин, які належать приватним особам — указують назву населеного пункту, прізвище власника, стать, вік і масть тварини). У реагуючих на туберкулін тварин реєструють величину потовщення шкірної

Источник: veterinarua.ru

Кого вражає туберкульоз

Діагностика туберкульозу
Відомо, що туберкульоз вражає в основному людей, які не дотримуються норми гігієни і не мають можливість дихати свіжим, чистим повітрям. Саме тому найчастіше ставлять діагноз туберкульоз легеневий, який вражає саме легені людини. Не дивно і розвиток туберкульозу в верхніх дихальних шляхах, так як носоглотка в основному і стає вратами для потрапляння в організм інфекції.

Обстеження на туберкульоз допомагає виявити первинну або вторинну форму захворювання. Вторинної формою можна назвати ситуацію, коли вогнища інфекції з первинного вогнища відсіваються і викликають іншу форму захворювання.

Діагностика туберкульозуВ такому випадку, крім легких уражаються й інші органи:

  • кишечник;
  • кісткова тканина;
  • суглоби і хребет;
  • ЦНС;
  • оболонки мозку;
  • репродуктивна система;
  • сечовивідних органи (найчастіше нирки);
  • лімфовузли;
  • підшкірна клітковина і шкіра.

Лікарі не заперечують, що захворювання інших органів може виникати самостійно, не зачіпаючи легкі. Але в більшості випадків первинний осередок все ж розташований в легких. Якщо тест не дозволяє визначити первинний осередок захворювання, фахівці називають це туберкульозною інтоксикацією.

Як проявляється туберкульоз

Діагностика туберкульозу ускладнюється тим, що більшість видів захворювання не мають вираженої симптоматики. Всі ознаки нагадують симптоми інших легеневих захворювань. Пацієнти часто не помічають проявів хвороби на ранній стадії, тому раннє виявлення туберкульозу можливо при плановій флюорографії або при обстеженні пацієнта після тривалого контакту з хворим на туберкульоз.

Діагностика туберкульозуАле все ж можна виділити кілька симптомів, на які необхідно звернути пильну увагу:

  1. Кашель сухий продуктивний або малопродуктивний вологий, яке мучить хворого протягом декількох тижнів.
  2. Підвищена стомлюваність.
  3. Підвищена пітливість і підйом температури ввечері.
  4. Людина стає млявим, спостерігається блідість.
  5. Знижується апетит, багато людей втрачають при цьому вага.
  6. Може з’явитися помітна задишка і болі в боці – це говорить про пошкодження плеври.
  7. Кров в мокроті, кровотечі, що наштовхує на думки про розпад тканин.

При появі подібних симптомів можна подумати про те, що у пацієнта розвивається запалення легкого або вірусна інфекція, так як такі захворювання супроводжує подібна симптоматична картина. Тому скринінгове тестування так важливо. Воно допомагає своєчасно визначити захворювання туберкульозу легенів у дорослих і швидко вжити необхідних заходів для лікування проблеми.

Діагностика туберкульозуТуберкульоз дуже підступний ще й тому, що процес зараження для людини проходить абсолютно безсимптомно. Мікобактерія не виділяє токсинів, відповідно позначити момент потрапляння шкідливих бактерій в організм не можливо. Перед бактерією клітинний імунітет майже безсилий. Макрофаг прагне знищити паличку, але це не вдається. Він просто захоплює її і вона тривалий період може жити в клітці знешкоджена, але не знищена повністю. І варто тільки організму дати невеликий збій, імунній системі втратити свою спроможність, як туберкульозна паличка виявляється в первинній формі туберкульозу. В основному він розвивається при попаданні в організм великої кількості мікробів. Це найбільш ймовірно при контакті людини з хворим на відкриту форму туберкульозу, характерною значним виділенням в навколишнє середовище палички Коха. Найчастіше захворювання проявляється у маленьких дітей, тому настільки важлива діагностика туберкульозу у дітей.

діагностика туберкульозу

Діагностика туберкульозуПро поширеність туберкульозу та його небезпеки для людини знає будь-який лікар. Тому щорічно лікуючий лікар намагається провести спеціальний тест для діагностики даного захворювання. Сучасні методи допомагають своєчасно визначити захворювання і тим самим максимально ефективно провести лікування, а також убезпечити оточуючих від небезпеки зараження.

Методи виявлення туберкульозу сьогодні використовують різні. Одним з поширених варіантів є тест манту. Проба проводиться шляхом підшкірного введення туберкуліну для перевірки чутливості організму до туберкульозу. Манту проводять для дітей у віці від року до 17 років щороку. Дитині, якій не робили щеплення БЦЖ, проводити пробу необхідно два рази на рік.

Вводити туберкулін має право тільки досвідчена медсестра, так як в разі неправильного введення туберкуліну результати будуть визнані недійсними. Оцінка результатів проби Манту проводиться через 72 години. Для цього лікар оцінює стан папули – клітинний інфільтрат, піднесеність і невелике ущільнення шкіри в місці введення туберкуліну.

Верифікація передбачає визначення діаметра папули.

Діагностика туберкульозуВиділяють кілька видів реакції:

  1. Поняття негативна реакція передбачає повну відсутність папули. При цьому почервоніння в місці введення речовини не вважається, так як має спостерігатися саме ущільнення шкіри.
  2. Сумнівна реакція – папула в межах від 2 до 4 мм. Це говорить про те, що дитина з мікобактерією не зустрічався і організм його абсолютно не має імунітету до захворювання. Якщо огляд виявив слабопозитивний реакцію, лікарі найчастіше рекомендують провести для дитини ревакцинацію.
  3. Позитивна реакція – папула від 5 до 21 мм. Папула від 17 мм у дітей вважається яскраво вираженою.
  4. При збільшенні папули після проведення проби Манту з року в рік більш ніж на 6 мм називається посилюється. В такому випадку проводиться додаткова діагностика туберкульозу легенів, так як вважається, що пацієнт інфікований М. tuberculosis. Але навіть в тому випадку, якщо способи ранньої діагностики не підтвердили наявність захворювання, при посилюється пробі манту призначають хіміопрофілактику ізоніазидом. Цей спосіб особливо актуальне при частому контакті пацієнта з хворим на туберкульоз.

Лабораторні дослідження


Методи обстеження хворих на туберкульоз постійно удосконалюються.

Діагностика туберкульозуСьогодні доктора все більше використовують лабораторні методи, за рахунок яких можна швидко і дешево виявити мікобактерії захворювання:

  1. Метод збору і аналізу мокротиння. Тест проводять у закритому приміщенні, в яке немає доступу стороннім особам. Матеріал з гортані беруть за допомогою тампона. Фахівці намагаються зібрати слиз, яку діагностований пацієнт виділяє під час кашлю або мокроту. Тампон відразу відправляють в закритий контейнер, який передають в лабораторію для виконання мікробіологічного дослідження.
  2. Мікроскопічне дослідження вважається сьогодні найшвидшим і доступним за ціною дослідженням. Тест базується на здатності бактерій забарвлення зберігати навіть при додаванні до них кислот. Для цього мазки мокротиння фарбують і вивчають зміна кольору в мікроскопі. Крім мікробіологічного простого аналізу застосовують флуоресцентний аналіз. Назва методу говорить про його особливості – для визначення бактерій туберкульозу використовують ультрафіолетові промені.
  3. Рентгенологічні методи діагностики туберкульозу. До них відноситься флюорографія, рентгенографія, рентгеноскопія і томографія. Флюорографія вважається найпоширенішим методом масової діагностики туберкульозу. Її рекомендують проходити кожній людині раз на рік або два роки. Щороку необхідно проводити рентгенографію працівникам харчових підприємств, закладів громадського харчування, медичним працівникам і працівників навчально-виховних закладів, співробітникам дитячих і дошкільних установ.
  4. Аналізи сечі і крові – не найкраща діагностика туберкульозу у дорослих. Справа в тому, що багато показників не мають відхилень від норми. Визначити захворювання допоможе показник швидкості осідання еритроцитів, але з іншого боку такий показник може визначати і будь-яке інше запальне захворювання або запальний процес в організмі. В аналізі сечі відхилення від норми в показниках будуть спостерігатися тільки при ураженні захворюванням нирок і сечовивідних шляхів.

Діагностика туберкульозуВагоме значення для визначення туберкульозу на ранніх стадіях має фтизіатрична настороженість лікарів. Не так давно існувала думка, що хворі на туберкульоз повинні займатися тільки фтизіатри. Але це і викликало високий рівень захворюваності, так як при первинних ознаках пацієнти відразу зверталися до лікуючого терапевта, який міг не відразу запідозрити за наявними симптомами туберкульоз. Сьогодні лікарям рекомендується обов’язково проводити додаткові дослідження при підозрілих скаргах у пацієнта. До таких відносять в першу чергу пітливості і підвищену стомлюваність, слабкість, зниження ваги, зниження працездатності і зменшення апетиту. Особливу увагу рекомендується приділяти пацієнтам соціально неблагополучним.

При виявленні підозрілих симптомів у пацієнтів лікар повинен направити його на рентгенологічне дослідження, а також на триразове дослідження мокротиння в лабораторних умовах. Іноді можуть знадобитися додаткові дослідження, які проводять в спеціальних лабораторіях. До таких належить біопсія легенів або оболонки бронхів. Але такі методи призначають в окремих випадках. В основному вони мають місце при необхідності виключити онкологічні захворювання.

Діагностика туберкульозу в світі

ВООЗ уважно контролює ситуацію в різних країнах світу, особливо щодо соціально значущих і небезпечних хвороб. До туберкульозу завжди було пильну увагу, тим більше що в ряді країн світу до захворювання немає належної уваги і контролю. Це створює небезпеку і для інших країн, які мають низькі показники по захворюваності на туберкульоз. Адже існує таке поняття, як імміграція та туризм. Звідси поширення захворювання і виникнення стійких до традиційних препаратів штамів бактерій.


Боротися з проблемою складно. Але при грамотному підході ефективне лікування цілком можливо.

Діагностика туберкульозуНаприклад, в Китаї ВООЗ запровадила політику, яка забезпечила значне зменшення числа захворювань на туберкульоз. Це стратегія Directly Observed Treatment Short-course – лікування за рахунок застосування короткого курсу хіміотерапії. Стратегія дає більше 85% лікування, а також допомагає виявити туберкульоз на ранній стадії в 70% випадків. Є думка, що DOTS дозволяє вилікувати до 80% навіть тих хворих, які вже пройшли лікування, але їх організм має стійкість до більшості пропонованих фармакологічних препаратів.

Стратегія базується на кількох пунктах, яким потрібно уважно слідувати:

  1. Виявлення пацієнтів на ранній стадії туберкульозу і неодмінна відправлення їх на лікування, так як вони є серйозним джерелом інфекції для оточуючих людей. Для виявлення бактерій стратегія передбачає в основному лабораторні дослідження мазка з мокротою.
  2. Протягом усього лікування пацієнт повинен приймати строго обумовлену дозу таблеток під строгим контролем лікаря або довіреної особи. Лікарі повинні стежити уважно за процесом лікування і оцінити після його завершення результати.
  3. Уряду рекомендується усіма силами підтримувати стратегію DOTS. У Китаї уряд подбав про це питання і запропонував лікарям за кожен виявлений випадок туберкульозу оплату в розмірі 1 долар і за кожен випадок повного лікування пацієнта оплату 5 доларів. Чи потрібно говорити, що лікарі стали набагато уважніше проводити діагностику і намагатися призначати максимально грамотне і адекватне лікування, яке дозволило б точно усунути виниклу проблему. У деяких регіонах країни подібна політика дала просто приголомшливий ефект – лікування пацієнтів відбувалося в 94% випадків.

Ми так багато говоримо про ранню діагностику туберкульозу тільки тому, що вона дійсно вважається дуже важливою ланкою при виявленні захворювання. Діагностика туберкульозу на початковій стадії допомагає домогтися виключення його подальшого поширення і сприяє грамотної профілактики захворювання. Якщо туберкульоз виявлено на пізній стадії лікування, вилікувати його набагато складніше. Крім того, такі пацієнти для оточуючих залишаються небезпечними, наслідком чого стане високий ризик поширення складного захворювання.

Источник: afterstudy.com.ua

При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфність й атиповий плин. За довгі роки боротьби з туберкульозом у нашій країні склалася струнка система його виявлення, що була у свій час відзначена Міжнародною спілкою по боротьбі з туберкульозом як одна з найбільш ефективних. Однак вона ж була визнана і значно витратною, що не дозволяє широко використовувати й удосконалювати її в сучасних умовах. Сучасні способи діагностики туберкульозу в нашій країні основані на традиціях та існуючих можливостях системи охорони здоров’я.

Процес діагностики специфічного процесу складається з декількох етапів. Перший – відбір хворих на туберкульоз проводиться серед осіб з різною бронхо-легеневою патологією, що звернулися за медичною допомогою. Відбір проводиться за допомогою дослідження мокротиння на наявність мікобактерій туберкульозу. Виявлення хворих на туберкульоз проводиться також методом флюорографії, на яку вони направляються лікарями загальної лікувальної мережі, при відсутності достовірного підтвердження туберкульозу бактеріологічним методом і наявності бронхо-легеневих скарг. Метод флюорографії дозволяє виявити навіть незначні зміни в легенях і визначити тактику обстеження в подальшому. Виявлення хворих із бронхо-легеневою патологією серед дітей та підлітків може здійснюється також за допомогою туберкулінодіагностики.

Дослідження при легеневій патології умовно поділяються на три групи – обов’язковий діагностичний мінімум (ОДМ), додаткові методи дослідження(ДМД), факультативні методи дослідження (ФМД).

Обов’язковий діагностичний мінімум передбачає: вивчення анамнезу, аналіз скарг, вивчення стетоакустичної картини, рентгенографія органів грудної клітки, дослідження мокротиння на виявлення мікобактерій туберкульозу, клінічні аналізи крові і сечі.

Анамнез хвороби має дати інформацію про наявність або відсутність туберкульозу в родині чи найближчому оточенні, професію і професійні шкідливості, про перенесені захворювання легень. Аналіз скарг фіксується головним чином на легеневих симптомах, їхньому характері, динаміці, особливо у випадку призначення такому хворому неспецифічної терапії. Фізикальні дослідження рекомендується проводити цілеспрямовано, тобто поглиблене вивчання зони поразки варто здійснювати після флюорографії грудної клітки і визначення топіки процесу. Це особливо важливо при обмеженості пошкодження легень і малосимптомності клінічних проявів. Подальше рентгенологічне дослідження має бути проведене таким чином, щоб інформація про легеневий процес була вичерпною. Для верифікації процесу необхідне ретельне дослідження мокротиння на наявність мікобактерій туберкульозу. При її відсутності показане дослідження промивних вод бронхів, а при виділенні мізерної кількості мокротиння рекомендується вивчення добового мокротиння. Результативність дослідження зростає при проведенні як мінімум трьох досліджень підряд. До ОДМ відноситься також туберкулінова проба з 2 ТО стандартного туберкуліну ППД-Л. Клінічні аналізи крові і сечі не мають специфічних для туберкульозного процесу ознак, однак у сполученні з іншими даними відіграють істотну роль не тільки в постановці діагнозу, але й у динамічному спостереженні за хворим у процесі лікування.

Додаткові методи дослідженняможливо розділити на дві підгрупи – інвазивні і неінвазивні. До неінвазивних методів відноситься повторне дослідження мокротиння, промивних вод бронхів на наявність мікобактерій туберкульозу, томографія легень і середостіння, білково-туберкулінові проби, імунологічні дослідження, протеїнограма, визначення С-реактивного білка, поглиблена туберкулінодіагностика. З представлених вище тестів ДМД не усі доступні для загальної медичної мережі і повинні бути проведені і проаналізовані в спеціалізованих закладах. Сумарна оцінка даних ОДМ і неінвазивних тестів ДМД в більшої частини хворих дозволяє визначитися з діагнозом. Однак у частини хворих навіть цей набір досліджень не дозволяє верифікувати процес, що потребує застосування інвазивних додаткових методів дослідження. До них відносяться на першому етапі інструментальні дослідження (бронхоскопія, трансторакальна аспіраційна біопсія легені, пункційна біопсія плеври і периферичного лімфовузла), проведення досліджень бронхоальвеолярних змивів (БАЗ) і бронхографії. Другий етап передбачає проведення біопсії прескаленої клітковини, медіастеноскопії, плевроскопії, відкритої біопсії легень. Ці методи доступні лише добре оснащеним диференційно-діагностичним відділенням, що функціонують разом з легенево-хірургічним відділенням і потужною лабораторією.

Факультативні методи дослідження спрямовані на дослідження різних органів і систем, а також на стан обмінних процесів. При патології органів дихання найбільш важливими ФМД є: дослідження функції дихання і кровообігу, стан білкового і вуглеводневого обміну, визначення вітамінного балансу, вивчення функції печінки, дослідження стеми згортання крові (при частих кровохарканнях і кровотечах). ФМД – важливий елемент діагностики в осіб з ускладненим плином процесу і при сполученні декількох захворювань.

ОДМ – комплекс методів, що має призначатися усім хворим, крім тих осіб, у яких є протипоказання до використання того або іншого методу. Інші методи можуть бути застосовані лише за показаннями з урахуванням стану конкретного хворого і характеру процесу.

 

Симптоми, що виникають у хворих на туберкульоз поділяються на:

— загальні (інтоксикаційні) симптоми, пов’язані з життєдіяльністю мікобактерій туберкульозу і розпадом тканин макроорганізму, ці симптоми універсальні для легеневого і позалегеневого туберкульозу;

— місцеві симптоми, пов’язані з ураженням будь-якого органу. Найбільш часто у хворих на туберкульоз спостерігаються бронхо-легеневі симптоми.

 

Ранніми і найбільш часто зустрічаючимися симптомами є слабкість, швидка втомлюваність, зниження працездатності, погіршення апетиту, зниженя маси тіла, підвищену пітливість по ночам, порушення сна.

У більшості хворих на туберкульоз температура тілі субфебрильна чи нормальна, при гострому початку захворювання може спостерігатися фебрильна (38-39оС) температура. При міліарному туберкульозі, казеозній пневмонії, плевриті вона може бути до 40оС. Для туберкульозу висока температура тіла не характерна. Температурна крива носе неправільний характер, у більшості випадків температура тіла короткочасно підвищується по вечорам, а потім нормалізується. Рідше підвищення температури тіла може спостерігатися на протязі дня і знижуватися лише після сна. При розповсюджених і деструктивних формах туберкульоза температура тіла може носити інвертований характер, що пояснюється накопиченням харкотиння в легенях під час сна, токсичні продукти якої частково всмоктуються і викликають підвищення температури к ранку. Після відходження харкотиння температура поступово знижується.

Хворі на туберкульоз легень пред’являють скарги бронхо-легеневого характеру – на кашель, виділення харкотиння, кровохаркання, задишку, біль у грудній клитині. Наявність цих симптомів залежить від клінічної форми туберкульозу, його розповсюдженості та локалізаціцї.

На початкових стадіях розвитку процеса кашель тихий, майже не помітний для хворого і турбує його рідко. При прогресуванні процесу кашель поступово посилюється, а при розповсюджених процесах стає постійним і нестерпним. Сильний кашель може бути також при туберкульозном ураженні внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і при туберкульозі бронхів.

На початкових етапах туберкульозу і при обмежених формах процесу видділення харкотиння не спостерігається. По мірі прогресування туберкульозного процесу, особливо після утворення порожнин розпаду, кількість мокротиння поступово зростає і може досягати 200-300 мл за добу. Спочатку харкотиння носить слизовий характер, потім, при приєднанні неспецифічного запального процесу у бронхах, стає слизисто-гнійним, й інколи – гнійним. На початку захворювання харкотиння відходить легко, так як функція мерехтливого епітелію ще не порушена. В подальшому поступово розвивається ендо- і перібронхіт, пневмосклероз, що супроводжується порушенням структури бронхів. Так як харкотиння відходить важко, кашеть стає нестерпним і постійним. Спочатку харкотиння відходе лише зранку, а потім рівномірно на протязі доби.

Кровохаркання і кровотеча обумовлені в першу чергу деструктивними змінами в легеневій тканині та значними порушеннями кровообігу в системі малого кола, це найбільш часті та грізні ускладнення внутрішньогрудного туберкульозу.

Задишка на початку захворювання не виражена і виявляється лише при фізичному навантаженні, поступово вона посилюється, а при занедбаних і розповсюджених формах туберкульозу може спостерігатись і у стані спокою. Так як легені мають значні компенсаторні можливості, на початкових етапах туберкульозу причиною задишки переважно є туберкульозна інтоксикація, що впливає на функцію центральної нервової та серцево-судинної систем. В подальшому задишка залежить від розповсюдженості процесу, розвитку фіброзно-склеротичних змін і серцево-судинної недостатності. Лише при міліарному туберкульозі, сухому плевриті , ексудативному плевриті з накопиченням значної кількісті рідини (до половини і більше гемітораксу) задишка може бути різко вираженою на початку захворювання.

Біль у грудній клітині рідко виникає на початку захворювання. На ранніх етапах процесу біль обумовлен залученням в патологічний процес плеври. При сухому плевриті біль нестерпний, різкий, колючого характеру, пов’язаний з диханням. При інших свіжих формах туберкульозу біль виникає при розташуванні специфічного процесу близько до плеври, проте біль маловиражений, хоч і пов’язаний з диханням. При хронічних формах туберкульозу біль обумовлен зморщуваннял легені, слевральними спайками, звуженням грудної клітини й невралгіями. Такий біль носить постійний, тупий чи ноючий характер і не пов’язаний з диханням.

Особливістю туберкульозу часто є малосимптомна картина захворювання при поширених ураженнях внутрішніх органів.

 

Великі труднощі в діагностиці туберкульозу мають випадки з високою лихоманкою, цитопенією, і так званими неспецифічними проявами, коли туберкульоз перебігає під маскою ревматологічних, гематологічних захворювань, із позалегеневими ураженнями і захворюваннями печінки, селезінки, нирок, кишечнику. Знання цих “терапевтичних”форм туберкульозу і його “масок” дуже важливо для лікарів багатьох спеціальностей.Серед клінічно виражених паратуберкульозних реакцій в першу чергу слід виділити наступні “маски” туберкульозу.

1. Найбільш часто туберкульоз у активній фазі перебігає по типу частих, тривалих, нетипових грипоподібних захворювань без чітко вираженого запалення верхніх дихальних шляхів і не викликає в сім’ї хворого спалаху грипоподібних станів – це “грипоподібна” маска туберкульозу.

2. Другою за частотою є “пневмонічна” маска.Це повторні рецидивіруючі пневмонії, особливо в одному і тому ж місці легені, з в’ялим перебігом, які мають нетипову клініку і перебіг, погано піддаються протипневмонічній терапії, повільно розв’язуються з утворенням на їх місті фіброзних і дрібно вогнищевих змін.

3. Туберкульоз може починатися по типу “ревматичної” маски, так званий ревматоїд Понсе. Проявляється тривалим перебігом суглобного синдрому з болями, набряками, порушенням рухомості в суглобах, з деформацією, анкілозом. При рентгенологічному дослідженні виявляються типові ознаки ревматоїдного артриту. Ревматоїд Понсе не піддається звичайній протиревматичній терапії і не супроводжується ускладненнями з боку ендокарду. І лише знаходження туберкульозного вогнища, позитивні туберкулінові проби і ефект від специфічної терапії позволяють підтвердити діагноз туберкульозу.

4. “Неврологічнамаска туберкульозу проявляється тривалими, упорними невралгіями, які не піддаються звичайного лікуванню, особливо міжреберних і сідничного нервів, але без ознак давлення (остеохондроз) або запального ураження нервів (радикуліт).

5. “Вовчаноподібнамаскапроявляється типовою еритемою на шкірі обличчя у виді «метелика», трофічними розладами, артралгіями, лейкопенією, різко підвищеною ШОЕ, іноді навіть знаходженням у крові вовчаночного клітинного феномену, антитіл до ДНК.

6.“Гематологічна” маскатуберкульозу протікає з ознаками гіпоплазії кісного мозку, з лейкопенією, анемією, тромбоцитопенією, іноді лейкімоїдними реакціями. Часто констатує лімфаденопатію, спленомегалію, В12-дефіцитну і гіпопластичну анемію як начальні ознаки туберкульозу.

 

Туберкульозу притаманний патоморфоз. Патоморфоз – це зміни проявів захворювання з часом у зв’язку з біологічними, медичними, соціальними факторами тощо.

Прояви туберкульозу в період епідемії змінились, порівняно з попереднім етапом:

— на фоні епідемії туберкульозу розвивається епідемія хіміорезистентного туберкульозу – до 10-15 % штамів мікобактерій туберкульозу у вперше діагностованих хворих мають первинну лікарську резистентність, а в процесі лікування вторинна лікарська стійкість розвивається у 20-50 % хворих;

— з’явились нові агрессивні штами мікобактерій туберкульозу, що швидко мутірують та пристосовуються до протитуберкульозних препаратів (наприклад, ХDR-TB);

— поширюється епідемія ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу – до 75 % хворих на ВІЛ/СНІД страждають і на туберкульоз. Туберкульоз, асоційований з ВІЛ-інфекцією, має ряд особеливостей. Легеневі форми туберкульозу частіше характеризуються нижньочастковою локалізацією, незначною частотою бактеріовиділення і утворення деструкцій, часто поєднуються з ураженням внутрішноьгрудних і периферичних лімфовузлів, інших органів;

— серед хворих на туберкульоз зросла частота хворих, що страждають на наркоманію і хронічний алкоголізм;

— туберкульоз все більше стає хворобою чоловіків, в сьогодення 3/4 хворих на туберкульоз – чоловіків;

— в умовах епідемії зростає інфікованість всіх вікових груп населення, що призводить до збільшення частоти первинних форм туберкульозу не тільки у осіб середнього віку, а і у осіб похилого і старечого віку;

— зросла кількість росповсюджених і деструктивних форм туберкульозу з виразними ексудативними процесами, значно скоротились обмежені клінічні форми;

— у дітей та підлітків збільшилась частота вторинних форм туберкульозу;

— частіше почали спостерігатися агресивні гостро прогрусуючі форми туберкульозу;

— зросли атипові прояви туберкульозу (нетипова локалізація, безсимптомний перебіг при значних обсягах ураження чи виразна клінічна симптоматика на фоні незначних змін;

— зросла частота поєднання туберкульозу з супутніми захворюваннями – цукровим діабетом, хронічними неспецифічними захворюваннями легень, виразковою хворобою, раком тощо;

— серед хворих на туберкульоз зросла кількість осіб без визначеного місця проживання, мігрантів, що значно ускладнює можливості своєчасного виявлення і профілактики туберкульозу;

— в зв’язку з широким розповсюдженням інфекції серед хворих на туберкульоз зростає кількість осіб з достатнім матеріальним рівнем, що свідчить про зменшення ролі соціальної захищеності у запобіганні розвитку захворювання.

 

Серед методів, що використовуються в діагностиці туберкульозу органів дихання, провідна роль належить рентгенологічному методу. Цей метод доступний, інформативний, об’єктивний. Однак він залишається тільки складовою частиною загальклінічного обстеження хворого, хоча і використовується для діагностики, диференційної діагностики, динамічного спостереження за процесом і результатами лікування. Варто пам’ятати, що верифікувати процес цей метод не здатний.

Удосконалювання сучасної рентгенівської апаратури істотно розширило можливості методу і підвищило його інформативність. З’явилися принципово нові і більш інформативні методи променевої діагностики (комп’ютерна томографія – КТ, магнітно-резонансна комп’ютерна томографія – МРТ, радіонуклідна, ультразвукова й інші).

В нормі при рентгенологічному до­слідженні визначається характерний легеневий малюнок, який зумовлений розгалуженням судин легеневої арте­рії і вен, тому цей малюнок називаєть­ся ще судинним. При різних патологі­чних процесах в легенях судинний малюнок може бути посиленим або розмитим. Основними рентгенологі­чними тінями при туберкульозі ле­гень є вогнищеві (діаметром до 1 см), інфільтративні (більше 1 см), кільцеподібні та лінійні тіні. За розмірами розрізняють дрібні, се­редні та великі вогнищеві тіні, а за щільністю — слабкої, середньої та великої інтенсивності.

 

Источник: poznayka.org

Діагностика туберкульозу

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Adblock
detector