Для поддержания формы прически необходимо знать правила выполнения стрижки. И даже чтобы подровнять концы или челку, нужны знания приемов стрижки.

Моделирование почти любой прически требует стрижки. Стрижка – основа для прически. В основном стрижка – это упорядоченное укорачивание волос. Хотя сейчас есть стрижки, при которых пряди укорачиваются без всякого порядка. Но порядок – понятие относительное.

Зоны головы

Перед тем как приступить к выполнению какой-либо стрижки волос или прически, следует разделить волосы на зоны. Пряди каждой зоны нужно скрутить в жгуты и скрепить зажимами. После этого выполняется стрижка прядей непосредственно по зонам… Теменная зона ограничена двумя проборами, начинающимися у лба и заканчивающимися на фронтально-теменном проборе. Расстояние между проборами должно быть равно ширине лба. Теменная зона имеет П-образную форму (рис. 14,а). Рис. 14,б. Височно-боковая зона. Рис. 14,в. Нижняя затылочная зона.


Зони волосяного покриву голови

Рис. 14. Зоны головы

Зони волосяного покриву голови

Рис. 15. Зоны головы

Рис. 15, а. Верхняя затылочная зона.

Рис. 15,б. Фронтально-теменной пробор – дуга от уха до уха через макушку. Отделяет теменную зону от верхней затылочной.

Рис. 15,в. Вертикальный пробор разделяет верхнюю и нижнюю затылочную зоны на две половины.

Рис. 15,г.(1. теменная зона; 2. височно-боковая зона; 3. верхняя затылочная зона; 4. нижняя затылочная зона).

Рис. 15,д. Горизонтальный пробор, отделяющий верхнюю затылочную зону от нижней, проходит от уха до уха через затылочные бугры.

Все границы зон должны быть ровными.

Основной инструмент для стрижки – ножницы. Для того чтобы стричь профессионально, нужно хорошо освоить этот инструмент.

Парикмахеры держат ножницы особым образом. Подушечка большого пальца фиксирует одно кольцо ножниц, а подушечка безымянного – другое. Усилитель удерживается мизинцем. Сначала это кажется неудобным, но если регулярно стричь, можно быстро привыкнуть. При таком положении руки меньше устают и имеется больше возможностей менять угол наклона ножниц.

При работе ножницами и расческой удобнее, чтобы и ножницы, и расческа находились в одной руке. Большой палец вынимается из кольца, а безымянный, наоборот, продевается, ножницы с ею помощью прижимаются к ладони. В эту же руку следует взять расческу с ручкой, отделить прядь и зажать ее между указательным и средним пальцами. Определить длину пряди, переложить расческу в левую руку и прижать ее большим пальцем.


Теперь можно вернуть большой палец правой руки в кольцо ножниц и постричь прядь. Для следующей пряди эти действия повторяются.

В общем, это несложный процесс, но все же требует некоторой тренировки. Левой рукой формируют и натягивают пряди, а правой – стригут. Инструменты лучше держать в руках, то есть не класть на стол.

В этой книге будут рассмотрены приемы, с помощью которых выполняются абсолютно все стрижки. Освоение их – это азбука, без которой не обойтись человеку, желающему научиться делать или даже придумывать новые стрижки.

Градуировка

♦ При градуировке, направленной внутрь (стрижки на основе «Каре»), для придания округлого силуэта первая прядь берется с крайних волос нижней затылочной зоны, зажимается между указательным и средним пальцами, натягивается вдоль шеи и делается ровный срез с внутренней стороны пальцев. Вторая прядь зажимается вместе с первой и стрижется на 5–7 мм длиннее, при этом пряди натянуты и пальцы лежат на шее. Следующие пряди, расположенные выше, стригутся аналогично. В результате верхняя (кроющая) прядь оказывается на несколько сантиметров длиннее самой нижней пряди. Концы прядей при этом будут загибаться внутрь. Этот метод позволяет добиться округлого силуэта стрижки.


♦ При градуировке, направленной наружу (стрижка «Ложное каре») первая прядь стрижется аналогично вышеописанному методу. Вторая прядь вычесывается вместе с первой, зажимается между указательным и средним пальцами и оттягивается к себе под некоторым углом к шее (например, 30–45). От этого угла зависит разница длины первой и последующих прядей. Каждая последующая прядь стрижется вровень с предыдущей прядью с соблюдением первоначального угла. В результате верхняя (кроющая) прядь оказывается немного короче самой нижней пряди. Концы прядей при этом направлены наружу.

Зони волосяного покриву голови

Рис. 16. Градуировка

Тушевка

Плавный переход от коротких волос к длинным, то есть прием сведения волос на нет. Для выполнения тушевки нужно взять расческу в левую руку так, чтобы большой палец был на обушке, а остальные – на зубьях, ввести ее в прядь краевой линии роста волос (например, нижней затылочной зоны) и стричь прямо с расчески, ведя ее плавно вверх… При этом зубья расчески должны быть направлены наружу (ни в коем случае не к голове). Для получения качественной стрижки (без ступенек и прочих неровностей) эту операцию необходимо повторять несколько раз.

Зони волосяного покриву голови

Рис. 17. Тушевка

Снятие волос на пальцах


Волосы стригутся под одну длину, длину контрольной пряди (стрижки на основе «Итальянки»). При использовании этого метода пряди зажимаются между указательным и средним пальцами, натягиваются и стригутся. Стрижка волос с внешней или с внутренней стороны ладони зависит от того, какая зона стрижется. Например, при стрижке волос затылочных зон ладонь обращена к себе, и срез осуществляется с внутренней стороны ладони. При стрижке теменной зоны ладонь обращена к голове, поэтому срез делается с внешней стороны ладони.

Филировка

Прореживание прядей. Выполняется филировочными ножкницами двусторонними и односторонними, филировочными бритвами, а также обычными ножницами. Филировка придает стрижке пышность и объем. Иногда благодаря ей удается скрыть мелкие дефекты стрижки. Филировка делает линии стрижки плавными. Различают приконцевую и прикорневую филировку.

Филировка концов

Горизонтальная филировка: берется прядь волос, натягивается свободной рукой между указательным и средним пальцами, а затем филировочными ножницами, отступив от конца пряди, поперек срезается ее часть (3–5 мм). При филировке концов создается пышность на концах волос.

Зони волосяного покриву голови


Рис. 18. Снятие волос на пальцах

Вертикальная филировка свободной рукой прядь отклоняется в сторону (примерно на 30), филировочные ножницы следует держать вертикально, полотном вниз. Не бойтесь смыкать полотна до конца, потому что благодаря прорезям на них срезается небольшая часть волос. Например, при выполнении стрижки «Каре» с помощью вертикальной филировки можно добиться более округлого силуэта стрижки.

Метод «зубчики» выполняется обычными ножницами. Прядь натягивается и на конце выстригается зубчиками высотой около 0,5 см.

Филировка корней

Натянутая пальцами прядь стрижется филировочными ножницами в несколько приемов. Первый стрижок делается поперек пряди, начиная от основания волос, второй – приблизительно на середине, третий – ближе к концу пряди. При использовании данного метода достигается пышность волос у корней.

Зони волосяного покриву голови

Рис. 19

Зони волосяного покриву голови

Рис. 20

Зони волосяного покриву голови

Рис. 21

Зони волосяного покриву голови

Рис. 22


В конце стрижки выполняется окантовка и оформление висков.

Окантовка — это заключительный этап выполнения стрижки. Окантовка придает стрижке законченный вид. В коротких стрижках выполняется окантовка челки, висков, ушей, шеи. В нижней затылочной зоне волосы зачастую растут по-разному. Бывает, что они растут несимметрично, направлены вверх или образуют вихры. Правильным рост волос считается тогда, когда волосы растут равномерно по направлению к шее, распределяясь по всей ее задней поверхности. При выборе стрижки, открывающей нижнюю затылочную зону, нужно учитывать рост волос. Направление выполнения окантовки влияет на конечный результат работы. Например, если выполнять окантовку челки, ведя стрижку пряди справа налево (или наоборот), то ровной линии челки не получится; челку нужно стричь от середины лба в одну сторону и от края челки к середине. Аналогично выполняется окантовка прядей волос в нижней затылочной зоне при выполнении стрижек волос средней длины и длинных. Подбирая длину волос, можно делать окантовку уголком, овалом или ровно.

Оформление висков — заключительный этап стрижки. Висок должен гармонировать с формой лица и самой стрижкой. Это последний акцент. Начинающему парикмахеру сложно добиться одинаковой длины волос на обоих висках Поначалу нужно наметить светлым контурным карандашом желаемую линию. Можно, пока не будет приобретена достаточная сноровка, не срезать висок полностью, а делать это постепенно. Всегда следует помнить о том, что сделать из длинного короткое значительно проще, чем наоборот. Кроме того, даже идеально намеченная линия может подвести в том случае, если лицо несимметрично. Этот недостаток, кстати, за счет умело выполненных висков можно слегка нивелировать. Формы женских висков:


– прямой;

– косой;

– модельный (может быть перистый или в форме туфельки).

Формы мужских висков:

– прямой;

– косой;

– модельный.

Зони волосяного покриву голови

Рис. 23. Оформление висков

Источник:Наталья Брониславовна Шешко, «Профессия парикмахер. Учебное пособие»

Источник: www.nesvetaeva.ru

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Волосся — похідний елемент шкіри, який у людини відіграє переважно косметичну роль. У людини волосся поділяється на довге, щетинкове і пушкове.

  • Довге волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це також борода і вуса.
  • Щетинкове волосся — це брови, вії. Воно також розміщене в присінку носової порожнини і в зовнішньому слуховому ході.
  • Пушкове волосся, за деякими винятками покриває все тіло людини.

Антропометрія[ред. | ред. код]

За термінами антропометрії волосся поділяється на первинний, вторинний і третинний волосяний покрив:


  • Первинний (зародковий) — з’являється на четвертому місяці й інтенсивно розвивається до восьмого місяця ембріонального розвитку. Спочатку закладається волосся в області надбрів’я, на чолі й на верхній губі. Вони м’які, слабопігментовані й покривають усе тіло зародка, окрім долонь, підошов, повік, області сосків і пупка.
  • Вторинний — до моменту народження первинний покрив зникає, змінюючись вторинним, або дитячим, волосяним покривом. Він представлений тонкими світлими волоссями, які покривають певні області тіла (спину, зовнішню поверхню кінцівок). Волосся голови, брів і вій, які належать до вторинного волосяного покриву, відрізняються більшою товщиною.
  • Третинний — до початку статевої зрілості на певних ділянках з’являється третинний, або термінальний, волосяний покрив: волосся в області лобка, у пахвових западинах, а в чоловіків також на животі, грудях і на особі (борода й вуса).

Довжина волосся буває від кількох міліметрів до метрів, товщина від 0,005 до 0,5 мм. Товщина волосся на голові залежить від його кольору: у блондинів вона близька до 50 мкм, у брюнетів — майже 75 мкм, у рудих — до 100 мкм. Кожна волосина має стрижень і корінь. Стрижень волосини випинається над поверхнею шкіри, корінь утоплений в епідерміс і дерму.

Будова волосся[ред. | ред. код]

Росте волосся з фолікулів. Волосина складається з ороговілої частини, або стрижня, який піднімається над шкірою, та кореня, який схований у волосяний мішечок — цибулину.


З’єднувальна оболонка — фолікул складається із колагенових, еластичних волокон та аморфної міжклітинної речовини, яка має кровоносні судини та нерви. З’єднувальна оболонка в глибині утворює сосочок волосини, на котрому знаходиться волосяна цибулина. До сосочка підходять судини та нерви.

До волосяного фолікулу (крім брів, вій, носа та волосся навколо губ) підходить під гострим кутом м’яз, який піднімає волосину. Сальна залоза знаходиться в трикутнику між м’язом, який піднімає волосину, та фолікулом. Скорочування м’яза приводить до спорожнювання сальної залози і виходу секрета. Шкіряне сало змащує шкіру та волосину і цим надає їм пружності, оберігає від вологи, висушування, механічних та інших шкідливих впливів.

Кожна волосина від кореня до зовнішнього кінця утворена із трьох шарів: кутикули, коркової та мозкової речовини.

Кутикула — зовнішня оболонка волосини являє собою ороговілі клітини, які прилягають одна до одної, як черепиця. На здоровому волоссі клітини кутикули щільно прилягають одна до одної. Але якщо вони з яких-небудь причин починають настовбурчуватися, то волосся стає тьмяним, ламким, починає сіктися, зачіска втрачає об’єм.

Коркова речовина — головна частина волосини. Клітини цього шару в основному забезпечують виростання волосся. У корковому шарі містяться також пігментні клітини — меланоцити, які відповідають за колір та відтінок волосся.


Мозкова речовина займає середину стрижня волосини. Особливо його багато в сивому та дуже світлому волоссі. Числені пустоти в мозковому просторі забезпечують теплозахист.

Волосся складається в основному із кератину — особливої білкової речовини, яка містить у собі 4–5 % сірки, 20 % азоту, 17 % цистину, а також фосфор, цинк, натрій, кальцій, магній, залізо, марганець та мідь.

За колір волосся відповідає пігмент меланін, який виробляється в спеціальних клітинах цибулини — меланоцитах, а поруч клітини кераноцити синтезують білок — основний будівельний матеріал волосся. Потім пігмент з’єднується з білком, і волосина народжується на світ уже пофарбованою. Це відбувається в плоді ще в утробі матері на четвертому-п’ятому місяці вагітності. А потім у дорослої людини налічується від 100 тисяч до 1 мільйона волосин.

Колір волосся залежить від того, яку саме різновидність меланіну виробляє організм. Варіантів тільки два: якщо це сумеланін, волосся буде чорного або каштанового кольору; феомеланін забезпечить руді або світло-жовті, блондинисті відтінки. Інтенсивність кольору залежить від кількості пігментів.

Розвиток волосся[ред. | ред. код]

Розвиток волосся проходить три фази. У першій фазі, яка триває від двох до семи років, воно швидко росте (взимку швидкість росту збільшується). У другій фазі протягом декількох тижнів ріст волосся припиняється. В останню, третю, фазу, яка триває в середньому три місяці, волосина може випасти сама або може бути видалена з мінімальним зусиллям. Без стороннього втручання волосина випаде тоді, коли під нею починає рости нова.

Протягом життя людини з кожного фолікула може вирости 20–30 нових волосин. Термін життя волосся становить в середньому 2–7 років. Це залежить від здоров’я людини, від того, як харчується і як вона дбає про своє волосся. У волосся, яке вибілювалося, піддавалося хімічній завивці, часто розчісувалося від кінців до коріння, лусочки не будуть лежати рівно, волосся зтьмяніє, втратить пружність. Сальні залози не зможуть після такого оброблення змащувати усе волосся до кінця, тому волосини на кінцях робляться ламкими і посіченими.

У житті волосся розрізняють такі три стадії: стадія росту (анагена), стадія перехідна (катагена), стадія спокою (телогена). Нормально, якщо 85–90 % волосся знаходиться в стадії анагену, 9–14 % — телогену і лише 1 % — у стадії катагену. У підлітковому та зрілому віці волосся знаходиться в стані фізіологічної зміни. У жінок волосся на голові росте швидше, ніж у чоловіків; період змін довгого волосся в чоловіків значно коротше, ніж у жінок (від шести місяців до двох років), тому вони втрачають його раніше і в більшій кількості, ніж жінки.

Крім того, волосся в чоловіків регенерується швидше, ніж у жінок (90–100 та 144–147 днів відповідно). Швидкість росту волосся значно зменшується між 50 та 60 роками.

Волосся на голові більше випадає, ніж на інших ділянках тіла, тому що частіше знаходиться в аногенній фазі та більш щільного розповсюдження (до 600 фолікулів на 1 см²). Найшвидше відростає волосся брів (64 доби після вищипування до появи на поверхні шкіри) та бороди (92 доби).

У здорових чоловіків інтенсивність росту волосся на маківці (там, де з’являється лисина) слабкіша — це є наслідок того, що в цьому місці анагенова фаза волосся коротша.

Посивіння волосся найчастіше є ознакою та прямим наслідком старіння організму. У біологічному ж понятті втрата кольору — це зниження функції меланоцитів. Поступово зменшується, a потім зовсім втрачається активність ферменту тирозинази — незамінного учасника процесу вироблення меланіну. Час початку цього процесу закладено генетично: в європейців воно вперше з’являється у віці 34 ± 10 років, у азіатів — у 30-34 роки, а в негроїдної раси у 43 ± 10 років.

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

До основних механічних властивостей волосся відносять їх пружність та жорсткість.

Маючи пружність, волосся може витримувати дії, які спрямовані на зміну його форми, об’єму та довжини і відновлюватися, коли дія сили закінчується. На пружність волосся впливають — вологість, температура та УФ-випромінювання.

Жорсткість волосся — це його опір вигину При підвищенні вологості діаметр волосся зростає. Поступовим розтяжінням сухе волосся може бути подовжено на 20-30 %, а змочене в холодній воді — навіть на 100 %, але при цьому його товщина та міцність зменшуються.

Клітини кутикули волосся не з’єднані між собою, тому можуть легко переміщуватися одна відносно одної. Груба поверхня цих клітин робить волосся стійким до тертя.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : УРЕ АН УРСР, 1974. — 551 с.
  2. Технологія парфумерно-косметичних продуктів: Навч. посіб. / Л. В. Пешук, Л. І. Бавіка, І. М. Демідов. — К. : ЦУЛ, 2007. — 376 с.
  3. Трихология : руководство / Абрахам Злотогорский, Джерри Шапиро, [А. Литус и др.] ; под ред. А. Литуса ; [пер. с англ. Ю. Овчаренко]. — Киев : Родовід, 2013. — 147, [1] с. : ил., табл., портр. — 2 000 экз. — ISBN 978-617-7105-07-6

Див. також[ред. | ред. код]

  • Шерсть
  • Пострижини
  • Символіка українців#Волосся
  • Дідух
  • Трихологія

Источник: uk.wikipedia.org

На головну

  1. Анатомічна характеристика м’язів голови людини
  2. Дезінфекція шкірного покриву тварин.
  3. МАСАЖ ГОЛОВИ (по Константинову)
  4. Мімічні м’язи голови
  5. Миття голови (перший спосіб)
  6. Миття голови застосовується майже у всіх видах перукарських робіт. Це дуже важлива операція, від якої залежить якість подальшої обробки волосся.

при стрижці голову ділять проділами на ділянки або зони і зрізають волосся в певній послідовності. наМал. 8 показані основні зони:

Т — тім’яна;
 В — скронева;
 3 — потилична.


 Мал. 8

Вертикальним проділом за вухом через верхівку до іншого вуха відокремлюють потиличну зону від скронево-тім’яної. Але цей же проділ можна проводити і від верхнього краю вуха або навіть перед вухом — в залежності від зовнішності людини, величини його скроневої зони і смаків самого майстра. Потиличну зону можна розділити на три частини: ВЗ — верхнезатилочная; СЗ — среднезатилочная; НЗ — нпжнезатилочная. Від середини брів або від скроневих западин проводять скроневі проділи до перетину з проділом, що йде від одного вуха до іншого. У різних схемах стрижки зустрічаються і інші ділення голови — по периметру (Мал. 9) Або радіальне, по секторам (Мал. 10).


 Мал. 9 Рис. 10


 Мал. 11 а Рис. 11 б

Зони ділять на пасма, отчесивая їх горизонтальними, вертикальними і діагональними проділами (Мал. 11 а, б), Згідно зі схемою стрижки.

 Перш ніж робити стрижку, необхідно правильно розділити волосся на пасма проділами, які визначать форму майбутньої стрижки. Проділи бувають горизонтальні, вертикальні, радіальні і променеві.

горизонтальні проділи — Це проділи, розташовані паралельно площині підлоги. вертикальні проділи — Це проділи, спрямовані перпендикулярно підлозі.
радіальні проділи проходять під кутом 45 ° до вертикальних або горизонтальних проділах і дозволяють отримати максимальне збільшення довжини волосся при стрижці. променеві проділи — Це проділи, що виходять з однієї точки.
 Всі стрижки можна розділити на контрастні і неконтрастні.
 В основному стрижки є контрастними, тобто це стрижки, при яких волосся мають різну довжину на різних ділянках голови.
 При неконтрастних стрижках волосся залишають однакової довжини на різних ділянках голови.

Кожен вид стрижки складається з окремих технічних операцій. Залежно від конкретної моделі при стрижці можуть застосовуватися наведені нижче методи, техніки стрижок.

Источник: um.co.ua

Зони волосяного покриву голови

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.