Кишкові інфекції у дітей та дорослих: симптоми і лікування

Кишкові інфекції – це велика група патологій, причиною розвитку яких є проникнення в шлунково-кишковий тракт патогенних бактерій або вірусів. Основні ознаки кишкової інфекції у дорослих і дітей – це розлади травлення, загальна інтоксикація і підвищення температури тіла.

Зараження найчастіше відбувається через ігнорування правил особистої гігієни, а також при недостатньо ретельній обробці продуктів харчування. Найбільш складно захворювання перебігає у дітей, а також літніх пацієнтів. Чим лікувати інфекцію кишківника, та як записатися на консультацію до лікаря, ви дізнаєтеся на нашому сайті Добробут.ком.

Збудники захворювань та шляхи їх передачі

Збудниками патологій даної групи можуть бути як мікроби, так і інфекційні агенти неклітинної природи – віруси. Вони виробляють токсини, які спричиняють отруєння організму.

Бактеріальні збудники кишкових інфекцій:

  • кишкова паличка і інші ешерихії;
  • сальмонела;
  • холерний вібріон;
  • галофільний вібріон;
  • стафілококи.

Зверніть увагу: До бактеріальних кишкових інфекцій, які найчастіше діагностують у хворих, належать патології, спричинені стафілококом та сальмонельозом. Таке небезпечне захворювання, як ботулізм, відносять до іншої групи патологій – харчових токсикоинфекцій.

Збудники-віруси:

  • ротавірус;
  • ентеровірус;
  • аденовірус.

Важливо: Антибіотики під час вірусних кишкових інфекцій неефективні. Препарати цієї групи допомагають знищувати тільки бактеріальну мікрофлору.

Ураження органів шлунково-кишкового тракту нерідко зумовлені грибковою мікрофлорою, а також найпростішими – лямбліями та дизентерійною амебою.

Основне джерело інфекції – це хворі люди і носії, у яких немає виражених клінічних проявів. Інфекційні агенти виділяються переважно з фекаліями, але можуть потрапляти в навколишнє середовище зі слиною чи блювотними масами. Віруси передаються також повітряно-крапельним шляхом.

Більшість захворювань цієї групи характеризуються досить високою контагіозністю. Людина є джерелом інфекції з моменту появи перших клінічних ознак патології до повного зникнення клінічної симптоматики, тобто одужання. Зараження відбувається при вживанні в їжу погано вимитих продуктів або їжі, яка пройшла недостатню термообробку. Можлива передача збудника і через предмети загального користування.

Зверніть увагу: Найчастіше інфікування відбувається під час ковтання забрудненої води при купанні у відкритих водоймах.

Ознаки кишкової інфекції у дорослих і дітей

Тривалість інкубаційного періоду – від 6 годин до 2 діб. Чим раніше з’являються перші симптоми, тим тяжче протікає захворювання. Ймовірність заразитися вища у людей з ослабленим імунітетом (імунодефіцитами), дітей, людей похилого віку, а також у осіб, які страждають на хронічний алкоголізм.

Синдроми, які можуть проявлятися при кишкових інфекціях:

  • інтоксикаційний (включно з запамороченням, відчуттям нудоти, кістково-м’язовими і головними болями);
  • гастритичний (біль у шлунку, нудота, блювання, що дає полегшення);
  • ентерітний (на ранніх стадіях – блювота, потім діарея);
  • колітичний (болючі тенезми і кал з патологічними домішками).

Більшість пацієнтів скаржиться на те, що болить живіт, є блювота, пронос, температура і слабкість.

Симптоми можуть поєднуватися в різних комбінаціях. Ступінь їх прояву залежить від типу збудника та загального стану організму хворого. Вагоме значення має вік, імунний статус та наявність/відсутність хронічних захворювань.

Батьки нерідко запитують, що робити, коли у дитини блювота без температури і проносу. Блювота далеко не завжди свідчить про кишкові інфекції або отруєння. У маленьких дітей вона буває функціональною (зригування). В деяких випадках мають місце психогенні фактори.

До інших ймовірних причин належать:

  • патології органів травлення (проблеми з ШКТ, печінкою тощо);
  • ураження центральної нервової системи;
  • патології органів ендокринної системи (залоз внутрішньої секреції);
  • серцева недостатність;
  • хвороби нирок;
  • гіпервітаміноз вітаміну D (у дітей першого року життя).

При блюванні необхідно покласти дитину на бік і підняти їй голову, щоб уникнути аспірації блювотних мас. Потім слід викликати бригаду «швидкої допомоги» і давати малюку часто пити для запобігання дегідратації.

Не можна робити промивань шлунку (розчином марганцівки) і давати антибіотики. До приїзду «швидкої допомоги» не потрібно застосовувати анальгетики та спазмолітичні препарати, оскільки вони «згладжують» картину, що утруднює постановку діагнозу.

Чим лікувати кишкову інфекцію

Лікарська тактика залежить від характеру збудника – він виявляється в ході лабораторної діагностики.

Дієта при кишковій інфекції передбачає вилучення з раціону смажених, солоних, гострих і жирних страв, а також сирих продуктів рослинного походження.

Пацієнтам необхідно рясне пиття і прийом ентеросорбентів. З антибіотиків найбільш часто призначається Норфлоксацин. Гастритичний синдром вимагає прийому Церукала (від нудоти), а також препаратів Ранітидин або Омез. Доцільно застосовувати засоби, що містять лакто — і біфідобактерії – Ентерол, Біфідумбактерин і Энтерожермин.

Симптоми і лікування ротавірусних кишкових інфекцій багато в чому залежать від віку. У дітей від 6 міс. до 2 років ротавіруси доволі часто викликають патологію, відому як «кишковий грип». У дорослих захворювання частіше протікає в стертій формі, і навіть може залишитися непоміченим (але людина, тим не менш, є джерелом поширення вірусів).

Гострий період триває від 3 діб до 1 тижня. Першими симптомами стають підвищення температури, лихоманка, повторна блювота і інтенсивні переймоподібні болі внизу живота. Діарея розвивається досить часто, але не в 100% випадків.

Паралельно з диспепсичними розладами зазвичай даються взнаки и і респіраторні прояви – першіння та біль у горлі, кашель, закладеність носа та ринорея. Специфічних лікарських засобів для боротьби з ротавірусами поки що не розроблено. Проводиться тільки симптоматична терапія. При захворюванні на норовірусну кишкову інфекцію зазвичай дотримуються аналогічної тактики.

Дитині слід давати більше рідини і не годувати «через силу». При блювоті і діареї необхідно застосування препаратів для попередження зневоднення (Регідрон). Дорослим можна вживати підсолену воду (1 ч. л. кухонної солі на літр). Для прискореного виведення токсинів призначаються сорбенти – активованого вугілля (звичайного або білого), Ентеросгелю і Смекти. З розладами травлення допоможуть впоратися Панкреатин (ферментативний засіб) і Мезим. При фебрильних значеннях температури тіла (до 38-39) показано антипіретики, дітям їх краще давати у вигляді сиропів (Нурофен, Панадол) або вводити у вигляді ректальних супозиторіїв.

Зараження доволі легко попередити.

Для профілактики гострих кишкових інфекцій важливо дотримуватися таких рекомендацій:

  • ретельно мити руки перед прийомом їжі, а також після туалету, поїздок у транспорті та перебування в інших громадських місцях;
  • вживати молоко і воду тільки після попереднього кип’ятіння;
  • не їсти продукти з вичерпаним терміном придатності;
  • не пити сирі яйця;
  • не ковтати воду під час купання;
  • овочі та фрукти мити гарячою водою з милом і щіткою.

Пов’язані послуги:
Консультація сімейного лікаря
Відеогастродуоденоскопія

Источник: www.dobrobut.com

Кишкові інфекції викликаються бактеріями або вірусами і, як правило, протікають з високою температурою, блювотою і рідким стулом (проносом). Зараження можливо повітряно-крапельним, харчовим, водним, фекально-оральним або контактно-побутовим шляхом. Батькам необхідно щонайшвидше звернутися до лікаря – оскільки самолікування в такій ситуації може виявитися неефективним і привести до важких наслідків для здоров’я дитини.

Серед кишкових інфекцій бактерійної природи в середній смузі найбільш відомими є дизентерія, сальмонельоз і колі-інфекція. Вони можуть протікати з високою або субфебрільною температурою (37-38 градусів), часто (але не завжди) з блювотою, з проявами коліту: стулець із слизом, зеленню, при важких формах – з кров’ю; нерідко наголошуються так звані тенезми – хворобливі позови на дефекацію. При лікуванні таких інфекцій лікар може призначити курс антибіотиків.

Існує близько 10 груп кишкових вірусів, серед яких найбільш поширені ротавірусна і ентеровірусна інфекції. На ротавірусні інфекції (у побуті їх називають кишковим грипом) за статистикою доводиться близько половини всіх кишкових захворювань. Кишковий грип починається звичайно гостро, раптово, протікає частіше з високою температурою, багатократною блювотою і рясним і частим водянистим ясно-жовтим стульцем.

Ентеровірусні хвороби протікають також дуже гостро, з високою температурою, проте діагностуються складніше, оскільки мають вкрай різноманітну клінічну картину (м’язові і головні болі, гарячковий стан, запалення носоглотки, сльозоточивість, світлобоязнь, судоми, болі в серці, прискорений пульс, слабкість, сонливість, пронос). До цієї групи входить декілька десятків вірусів, кожний з яких викликає певне захворювання. Ентеровіруси можуть вражати не тільки шлунково-кишковий тракт, але і центральну нервову систему, серце, м’язи, шкіру.

При аденовірусной інфекції набагато більше виражені катаральні явища (нежить, кон’юнктивіт), проте іноді аденовіруси вражають і слизисту тонкого кишечника, викликаючи пронос, відсутність апетиту, рідше – блювоту. Як правило, ці прояви характерні для гострої стадії захворювання і тримаються не довше за два-три дні.

Вірусні кишкові інфекції не можна у прямому розумінні назвати сезонними. Періодично – і взимку і влітку – виникають підйоми захворюваності цими інфекціями. Проте переважна більшість заражень ротавірусними інфекціями відбуваються в холодну пору року, в період з листопада по квітень. А деякий підйом ентеровірусної інфекції в середній смузі, навпаки, відбувається, за статистикою, в кінці літа і початку осені – що пов’язано з купанням у відкритих водоймищах і дозріванням фруктів. З цієї ж причини влітку частіше зустрічаються бактерійні кишкові інфекції. В першу чергу це відноситься до дизентерії, а колі-інфекція носить навіть вельми образну назву «діареї мандрівників» (зараження колі-інфекцією, як правило, виникає через неможливості дотримувати санітарно-гігієнічні норми в поїздках).

Найбільш небезпечні симптоми і ускладнення кишкових інфекцій

Найбільшу небезпеку для дитини раннього віку представляє висока температура, оскільки вона у дітей іноді викликає судоми і порушення енергетичного обміну на клітинному рівні. Живильні речовини і кисень, необхідні для підтримки життєдіяльності, при високій температурі витрачаються організмом набагато швидше, що може привести до різкого, небезпечного для життя виснаження організму дитини.

Небезпечною вважають температуру вище 38 градусів за Цельсієм у дітей перших місяців життя; у дітей старше за один рік, що не мають патології нервової системи і у яких раніше не бувало судом – вище 39 градусів за Цельсієм.

Багатократна блювота часто приводить до обезводнення, створюючи великі труднощі для виліковування (випита рідина виділяється з блювотними масами, не встигнувши засвоїтися). Обезводнення – це дуже серйозне ускладнення, в результаті якого може порушитися водно-сольовий баланс організму, що в свою чергу може привести до збоів в роботі серця (уповільнення ритму), нервової і м’язової систем (можуть початися судоми).

При важкій стадії обезводнення дитина вже не в змозі самостійно пити, шкіра її втрачає еластичність, очі «западають», може навіть відбутися втрата свідомості. У такому разі дитині вже потрібна інфузійна терапія (крапельниці із сольовими розчинами) в умовах стаціонару. Тому вкрай важливо не допускати розвитку обезводнення. Для цього необхідно при перших ознаках хвороби звертатися до лікаря, щоб лікар призначив терапію і детально пояснив, як правильно виліковувати дитину і як контролювати ефективність виліковування.

Источник: StudFiles.net

Епідеміологія атеросклерозу

Кишкова паличка в нормі заселяє шлунково-кишковий тракт. Її ентеротоксигенні і ентеропатогенні штами є основними причинами діареї немовлят і діареї мандрівника у дорослих. Ентерогеморрагіческіе штами кишкової палички, такі як тип 0157: Н7, продукують цитотоксини, нейротоксини і ентеротоксини, включаючи токсин Шига, а тому здатні викликати криваву діарею, яка в 2-7% випадків може призводити до гемолітико-уремічного синдрому. Ці штами найбільш часто людина отримує при вживанні в їжу недостатньо приготовлену яловичину. Інші штами ентероаггрегатівних кишкових паличок вимагають швидкого розгляду, так як є потенційними важливими причинами постійної діареї у пацієнтів, хворих на СНІД, і у дітей, які проживають в тропічних регіонах.

У тих випадках, коли нормальні кишкові анатомічні бар’єри пошкоджуються (наприклад, при ішемії, синдромі роздратованої кишки, травмі), кишкова паличка може поширюватися на підлеглі структури або потрапляти в кровотік. Найбільш частим позакишкові місцем інфекції є сечостатевої тракт, куди інфекція зазвичай проникає висхідним шляхом з промежини. Також можливе виникнення гепатобіліарних, очеревини, шкірних і легеневих інфекцій. Бактериемия, обумовлена кишковою паличкою, може з’явитися і без очевидних воріт інфекції. Бактериемия і менінгіт, обумовлені кишковою паличкою, часті серед новонароджених, особливо у недоношених.

Незважаючи на те що більше 100 серотипів кишкової палички продукують токсин Шига, а також подібні до нього токсини, кишкова паличка 0157: Н7 є найбільш поширеною в Північній Америці. У деяких частинах США і Канади інфекція, обумовлена кишковою паличкою 0157: Н7, може бути більш частою причиною кривавої діареї, ніж шигельоз і сальмонельоз. Дана інфекція може виникнути у людей будь-якого віку, проте гострі випадки найчастіше виникають у дітей і літніх осіб. Резервуаром для кишкової палички 0157: Н7 є жуйні тварини, тому спалахи і спорадичні випадки цієї інфекції виникають при вживанні в їжу недостатньо приготовленої яловичини (особливо го-вяжьего фаршу) або непастеризованого молока. Їжа або вода, контаміновані коров’ячим гноєм або сирим яловичим фаршем, також можуть стати джерелом поширення інфекції. МО може також передаватися фекально-оральним шляхом (особливо серед немовлят, що носять підгузники).

Після потрапляння в шлунково-кишковий тракт людини кишкова паличка 0157: Н7 і схожі штами кишкової палички (звані Ентерогеморрагіческіе кишковими паличками), продукують велику кількість різних токсинів в просвіті товстої кишки. Ці токсини схожі з потужними цитотоксинів, які продукують Shigella dysenteriae 1-го типу, холерний вібріон та інші ентеропатогени. Виявлено, що ці токсини здатні безпосередньо ушкоджувати клітини слизової оболонки і клітини ендотелію судин стінки кишки. При всмоктуванні вони надають токсичну дію на ендотеліальні клітини інших судин, наприклад ниркових.

Источник: ua.iliveok.com

Кишкова колі інфекціяУ дітей першого року життя домінують захворювання, зумовлені ентеропатогенними ешеріхіями, стафілококом, сальмонелами і вірусами.

Кишкова коліінфекціі у дітей до 2 років за частотою стоїть на першому місці серед гострих шлунково-кишкових захворювань.

Етіологія. У дітей раннього віку збудниками ешеріхіозов є ентеропатогенні кишкові палички першої категорії — O111, O55, O26, O44, O119, O126, O128, 0142 і ін. У старшому ж віці клініку дізентеріеподобние захворювань викликають ентеропатогенні палички другої категорії — O124, O125, O127, O155, «Крим».

Джерелом інфекції є хвора, передача її здійснюється переважно фекально-оральним шляхом. Переносниками ентеропатогенних кишкових паличок можуть бути руки доглядають дорослих, інфікована їжа, питво, предмети догляду. Захворювання висококонтагіозна, при недотриманні протиепідемічних і гігієнічних заходів в дитячих відділеннях можуть бути спалаху кишкової колі-інфекції. Проце необхідно добре знати медперсоналу, яка доглядає за хворими з коли-інфекцією.

Висока чутливість дітей до ентеропатогенних кишкових паличок пов`язана з відсутністю вродженого імунітету до цих збудників, недостатньою бар`єрної функцією шлунково-кишкового тракту. За останні роки доведена роль секреторного IgA, що забезпечує локальний іммунітет- цим пояснюють, що діти на природному вигодовуванні рідше і легше хворіють колі-інфекцією, так як вони з грудним молоком отримують IgA. Діти ж на штучному вигодовуванні хворіють колі-інфекцією частіше, і захворювання у них протікає важче.

Патогенез. Ентеропатогенна паличка, що потрапила через шлунково-кишковий тракт, осідає в нижньому відділі тонкої кишки, швидко розмножуючись. Ендо- та екзотоксини впливають на інтерорецептори слизової оболонки кишечника, викликаючи посилення перистальтики, порушення процесів всмоктування і пристінкового травлення. Одночасно пригнічується ферментативна активність і утворюються продукти неповного гідролізу, які разом з токсинами і продуктами метаболізму бактерій всмоктуються через порушений кишковий бар`єр в кров, викликаючи інтоксикацію.

Ендотоксини кишкової палички діють на клітини слизової оболонки кишечника, порушують їх основні функції і метаболізм ентероцитів. Пригнічується активність ряду ферментів, у тому числі причетних до функції Na-, К-насоса. В результаті в просвіт кишечника виділяється велика кількість води і солей натрію і калію, а зворотне їх всмоктування різко зменшується.

Відбувається переміщення води і калію з внутрішньоклітинної рідини в позаклітинне. Калій втрачається з калом, в результаті розвивається гіпокаліємія.

Втрата води і електролітів призводить до дегідратації і падіння об`єму циркулюючої крові. Дегідратація частіше розвивається по Соледефіцітний типу, при якому втрата електролітів відбувається за рахунок частого ентерітного стільця. Однак можливий розвиток дегідратації по ізотонічного типу у випадках, коли поряд з частим ентерітним стільцем з`являється часта рясна блювота.

Ендотоксин призводить прямо або побічно до денатурації білків клітинних мембран, що підвищує проникність кишкового бар`єра. Це сприяє проникненню в глиб кишкової стінки ендотоксину і освічених в просвіті кишечника біологічно активних речовин. Вони впливають на мікроциркуляцію спочатку місцеву, а потім на рівні всього організму. Ендотоксини збільшують проникність і ламкість капілярів, виникають застійні явища, підслизові крововиливи. Через виниклу ішемії порушуються окислювальні процеси в тканинах.

Частина токсинів знешкоджується в печінці, проте через недосконалість її дезінтоксикаційної функції ця захисна реакція організму виявляється недостатньою. Більш того, ураження печінки тягне за собою порушення всіх видів обміну і вітамінного депо, результатом чого є виражений зсув КОС в бік ацидозу. В результаті ацидозу, гемодинамічних порушень відбувається зміна внутрішнього середовища організму, що, в свою чергу, викликає зміна функцій органів і систем. Під впливом токсемії, гіпоксемії, ацидозу страждає функція ЦНС. Через токсемії і зниження ОЦК починають страждати нирки, що посилює ацидоз, реабсорбцію води в канальцях.

Організм «шукає воду» — відбувається спазм судин шкіри, м`язів, витяг води з інтерстиціального простору і внутрішньоклітинного, зниження діурезу. Компенсація наростаючого ацидозу починає здійснюватися легкими (ацидотична дихання).

Клініка. Розрізняють легке, середньої тяжкості і тяжкий перебіг коли-ентериту. Захворювання починається в більшості випадків гостро. У легких випадках температура тіла підвищується до 37,5-38 ° С. Погіршується загальний стан, дитина стає млявим, примхливим, погіршується апетит.

Стілець 4-7 разів на добу з невеликою кількістю слизу і зелені. Може з`явитися блювання 1-2 рази на добу, а може і не бути. Клінічних проявів з боку інших органів і систем немає. Крива маси тіла стає плоскою або може бути помірне зниження. Через 3-4 дні температура тіла знижується, поліпшується стан дитини, але кишкова дисфункція зберігається. При своєчасно встановленого діагнозу та лікуванні захворювання протікає протягом 10-14 днів.

Середньотяжкий перебіг коли-ентериту в порівнянні з легким характеризується більш вираженими явищами інтоксикації і дегідратації: температура тіла 38,5-39 ° С, млявість, поганий сон, відсутність апетиту, блідість шкіри, блювота до 3 разів і майже щодня, падіння маси тіла, приглушення тонів серця, збільшення розмірів печінки. Стілець рідкий до 7-8 разів з домішками слизу і зелені.

При тяжкому перебігу початкові симптоми захворювання диспепсичні, виражені явища інтоксикації, які наростають, і до кінця тижня спостерігаються новий підйом температури тіла, почастішання блювоти, відмова від їжі, наростання кишкового синдрому дегідратації і токсикозу.

Температура тіла до 39 ° С, протягом доби може то знижуватися, то знову підвищуватися. Частішає блювота, яка виникає від кожного ковтка води і буває не пов`язана з прийомом їжі. Наростають млявість, адинамія. Шкіра бліда, слизові оболонки сухі, яскраві. Порушується сон. Тони серця приглушені. Печінка збільшена в розмірах. Падає маса тіла. Стілець 15-20 разів на добу, водянистий, на пелюшці можна бачити убоге кількість вузьких, грудкуватих калових мас, яскраво-жовтого або оранжевого кольору з великим водяним плямою навколо.

Може з`явитися парез кишечника: особа загострюється, шкіра блідо-синюшного кольору, живіт різко роздутий, болючий при пальпації, кілька напружений.

Спостерігається зниження артеріального тиску. У вкрай важких випадках можуть з`явитися судоми, втрата свідомості, енцефалітіческіе явища.

Тяжкість перебігу коли-інфекції в значній мірі визначається виразністю дегідратації. У табл. 6 представлена оцінка тяжкості дегідратації у дітей (рекомендації ВООЗ).

Таблиця 6. Оцінка тяжкості дегідратації у дітей (рекомендації ВООЗ)

ознака Ступінь зневоднення (% втрати маси тіла)
легка (4-5%) середньої тяжкості (6-9%) важка (10% і більше)
1 2 3 4
стілець Рідкий, 4-6 разів на добу Рідкий, до 10 разів на добу Рідкий, більше 10 разів на добу
блювота 1-2 рази повторна багаторазова
жага помірна різко виражена Слабке бажання пити
Зовнішній вигляд Дитина збуджений, примхливий Занепокоєння або загальмованість, стан напруженості і тривоги Сонливість, дитина може бути в несвідомому стані
еластичність шкіри збережена Знижено (шкірна складка розправляється повільно) Різко знижена (шкірна складка розправляється через 20 с)
очі нормальні запалі різко западають
сльози є немає немає
Велике джерельце нормальний западає втягнутий
слизові оболонки Вологі або злегка сухуваті сухуваті Сухі, різко гіперемійовані
тони серця гучні приглушені глухі
тахікардія Відсутнє помірна виражена
Пульс на променевої артерії Нормальний або злегка прискорений Швидкий, слабкий Частий, ниткоподібний, іноді не прощупується
ціаноз Відсутнє помірний різко виражений
дихання нормальне помірна задишка Глибоке, прискорене
голос збережений ослаблений нерідко Афоня
діурез нормальний знижено Значно знижений (відсутній протягом 6-8ч)
Температура тіла Нормальна або підвищена часто підвищена нижче нормальної

Можуть виникнути ускладнення: пневмонія, отит, пієлонефрит. В даний час рідше зустрічаються важкі форми колі-ентериту, почастішали випадки субклінічного перебігу. При цьому виді течії коли-ентериту відзначається короткочасна дисфункція протягом 1-2 днів, стілець 1-2 рази кашкоподібний при загальному задовільному стані дитини. Такий перебіг захворювання спостерігається переважно у дітей зі звичними запорами.

Діагноз коли-ентериту підтверджується даними лабораторних досліджень. При копрологическом дослідженні калу визначається багато нейтрального жиру і жирних кислот, слиз і невелика кількість лейкоцитів. Найбільш достовірним є висів ентеропатогенної кишкової палички. При кишкових інфекціях паркан калу для бактеріологічного дослідження проводять щодня протягом 3 днів з моменту надходження дитини в стаціонар, а також при загостренні кишкового синдрому. Контрольні бактеріологічні дослідження проводять після закінчення курсу лікування антибактеріальними препаратами.

Для копрологіческого аналізу кал забирають дерев`яною лопаткою в чисту суху скляну баночку. Для бактеріологічного дослідження паркан калу проводять стерильними дерев`яними шпателями. Медсестра зобов`язана забирати кал з різних місць його маси, особливо там, де є гній, слиз. Кал опускають в стерильну пробірку, що містить консервант. Кал для бактеріологічних досліджень можна зберігати в консерванті не більше 12 ч.

Лікування коли-ентериту має починатися негайно, воно залежить від тяжкості захворювання, віку хворого і його преморбідного фону. Режим і догляд за дитиною описані при лікуванні диспепсії. При легкому і середньотяжкому перебігу коли-інфекції основу складає патогенетична терапія, спрямована на відновлення водно-електролітного обміну. Експертами ВООЗ запропонований метод оральної регідратації на ранніх стадіях захворювання вже на дому з використанням глюкозо-сольових розчинів. Госпіталізація показана тільки при важкому перебігу і середньотяжкому у ослаблених дітей, а також при наявності ускладнень. Використовують глюкозо-сольові розчини «Глюкосолан» (вітчизняний, Ростов-на Дону), «Регідрон» (фірма «Оріон», Фінляндія). Склад «глюкосолан»: натрій хлорид 3,5 г-калій хлорид 1,5 г-натрій бікарбонат 2,5 г-глюкоза 20 м «Регідрон» містить: натрію хлориду 3,5 г-калію хлориду 2,5 г-натрію цитрату 2,9 г-глюкози 1 м Один пакетик глюкозо-сольового складу розчиняють в 1 л чистої питної води, прокипяченной і охолодженої. Приготований розчин кип`ятіння не підлягає і кожні 12-24 год його слід готувати заново. Оральну регідратацію проводять в 2 етапи: I етап — первинна регідратація — спрямована на корекцію водно-сольового дефіциту, наявного в момент початку лікування. Для легкого перебігу коли-інфекції тривалість 4 год, для среднетяжелого — 6 ч.

У табл. 7 представлені орієнтовні обсяги глюкозо-сольових розчинів для первинної регідратації.

Таблиця 7. Орієнтовні обсяги для первинної регідратації

маса хворого вік ступінь зневоднення
легка (40-50 мл / кг) середньої тяжкості (60-90 мл / кг)
3-4 кг 1-2 міс 120-200 300-400
5-6 кг 3-4 міс 200-300 500-600
7-8 кг 6-9 міс 300-400 700-880
9-10кг 1-2 г 400-500 900-1000

Поїти дитину слід по 2-3 чайні ложки кожні 3-5 хв. Поїти з ріжка потрібно дрібно, не більше 100 мл за 20 хв. При виникненні блювоти доводиться припинити прийом розчину на 5-10 хв, а потім відновити його введення.

Через 4-6 год використовують три можливих варіанти:

  1. перейти на підтримуючу терапію-
  2. якщо ще є ознаки зневоднення (частий стілець, сильна спрага, запалі очі), ще 4-6 ч продовжують оральну регідратацію з введенням глюкозо-сольових розчинів з розрахунку 50-90 мл / кг-
  3. при відсутності ефекту рідина вводять внутрішньовенно. II етап — підтримуюча регідратація — за кожні наступні 6 год вводять стільки розчину, скільки хворий втратив рідини за попередні 6 ч.

Визначають обсяг втрат рідини з блювотою і випорожненнями. Важливо також враховувати діурез. Визначають втрату рідини шляхом зважування чистих, а потім використаних пелюшок. При неможливості обліку втрати рідини протягом попереднього 6-годинний період дітям віком до 2 років слід давати по 50-100 мл глюкозо-сольового розчину після кожної дефекації, а старше 2 років по 100-200 мл. Для дітей, які страждають гіпотрофією, рекомендують чергувати прийом глюкозо-сольового розчину з введенням води або чаю (2: 1).

Регідратацію продовжують до нормалізації стільця.

Харчування при легких і середньо формах колі-інфекції при оральної регідратації організовують наступним чином. Дитину на природному (грудному) вигодовуванні продовжують годувати грудним молоком зі збереженням режиму за віком. Хворим на штучному вигодовуванні проводять розвантаження в харчуванні на 6-8 ч, а потім дають суміші в половинному обсязі від звичайної норми ( «Роболакт», ацидофільні суміші «Бифилин», «Биолакт», «Лінолак»). Відзначено, що навіть при інфекційному ураженні кишечника зберігається не менше 60% його адсорбційної функції. Через 2-3 дні обсяг їжі доводять до норми.

Ефективність оральної регідратації оцінюють по зникнення симптомів зневоднення, припинення водянистої діареї або зменшення обсягу випорожнень, відновленню діурезу, а також по збільшенню маси тіла. Хороший показник регідратації — збільшення маси тіла на 7-9% за 24 год.

Лікування. Етіологічна терапія зводиться до призначення антибіотиків (ампіцилін, амоксиклав, поліміксину М сульфат) або таких препаратів, як бісептол або бактрім- препаратів нітрофуранового ряду (фурагін, фурадонін та ін.). При важких формах призначають цефалоспорини III-IV поколінь, амікацин. Всі зазначені препарати при легкій і среднетяжелой формі застосовують всередину в максимальних вікових дозах протягом 7 днів. При важкій формі антибіотики вводять внутрішньовенно.

В якості патогенетичної терапії призначають ферменти (абомин, фестал, пепсин з хлористоводневою кислотою, панкреатин), полівітаміни (С, В1, В2, В6, В15, нікотинова і фолієва кислоти). Після курсу антимікробної терапії призначають бактерійних препаратів — біфідумбактерин, біфікол, лактобактерин 2-3 тижнів.

При важкій формі медикаментозну терапію починають з надання невідкладної допомоги, краще в умовах палати інтенсивної терапії дитячого стаціонару. Надійшов до стаціонару дитині терміново одноразово вводять внутрішньовенно 10% розчин глюкози з розчином Рінгера в співвідношенні 1: 1 в максимально допустимої за віком дитини дозуванні, після чого відразу ж починають інфузійну дезінтоксикаційну терапію внутрішньовенне крапельне. При вкрай важких станах у рідини, що вводиться дітям старше 6 міс повинен переважати розчин Рінгера (1 частина глюкози і 2 частини розчину Рінгера). Для дітей перших 2-3 міс співвідношення основних розчинів повинно бути зворотним через недосконалість сечовидільної системи (2 частини глюкози і 1 частина розчину Рінгера). До основних розчинів в крапельницю періодично додають інсулін, 2 ОД на кожні 100 мл 10% розчину глюкози.

Окремо крапельно додають гемодез або реополіглюкін в дозі 5-10 мл / кг маси тіла і білкові препарати: 10% розчин альбуміну або плазму крові з розрахунку 10 мл / кг маси тіла. Загальний добовий обсяг вводяться розчинів становить 150-180 мл / кг маси тіла, але не більше 1000-1200 мл. Крапельницю ставлять не менш ніж на добу. Дитині вводять глобулін — 1,5-3 мл внутрішньом`язово, парентеральний нікотинову кислоту (для зменшення спазму судин). З метою усунення гіпокаліємії вводять панангін, калію хлорид з урахуванням добової потреби і дефіциту. Призначають вітаміни С, В1, В2, В6. Як засоби етіотропної терапії використовують поліміксину М сульфат, карбенициллин, цефалоспорини парентеральні III покоління (цефотаксим, цефтриаксон), аміноглікозид (амікацин, нетилмицин). У важких випадках антибіотики вводять внутрішньовенно 3-5 днів. У міру поліпшення стану дитини, зникнення токсикозу і припинення блювоти можна переходити на пероральне введення антибактеріальних препаратів.

Курс антибіотикотерапії проводять 7-10 днів зі зміною препаратів з урахуванням чутливості флори. У хворих з тяжким перебігом хороший ефект дає одночасне призначення антибіотика і антибіотикорезистентні бифидум-бактерин (по 10 доз на добу). У період інфузійної терапії дитини не годують і не напувають, забезпечуючи тим самим повний спокій шлунково-кишковому тракту. Слизову оболонку ротової порожнини зрошують з піпетки невеликими кількостями чаю, 5% розчину глюкози або відвару родзинок, кураги. При вкрай важкому стані дитини рекомендують призначити кортикостероїди з розрахунку 1-2 мг / кг маси тіла на добу протягом 3-5 днів. Після скасування антибіотиків проводять курс лікування ферментами (абомин, хлористоводнева кислота з пепсином, фестал), профілактику дисбактеріозу проводять призначенням біфідум- і колібактерину.

Велике значення в лікуванні мають догляд, виходжування хворого. Необхідно встановити індивідуальний сестринський пост, залучити до догляду за дитиною мати.

У палаті необхідно підтримувати температуру повітря + 22 … + 23 ° С. У період вираженого токсикозу, гемодинамічних порушень необхідно зігрівати дитину.

Потрібно міняти положення хворого в ліжку для профілактики гіпостазов і пневмоній. Величезне значення має догляд за шкірою, особливо сідниць і промежини, що піддаються забрудненню, тим більше, що в зв`язку з порушенням функції центральної і вегетативної нервової системи і мікроциркуляції виникає загроза трофічних розладів.

З метою профілактики гнійних уражень шкіри білизна дитини необхідно частіше міняти. Змінюючи білизна дитині, що знаходиться під крапельницею, медсестра повинна спочатку приготувати все необхідне (теплу воду, пелюшки, чисту білизну, масло для змазування або присипку і т. Д.), Тільки після цього дитину підмивають, обсушують, кладуть під нього чисту підстилку, що не допускаючи утворення грубих складок. Брудна білизна, пелюшки поміщають в спеціальний бачок або клейончатий мішок і потім виносять в спеціально відведене приміщення для брудної білизни.

У процесі спостереження за дитиною з коли-інфекцією необхідно забезпечити точність зважування дитини до постановки крапельниці і після зняття її, щоденне зважування. Медсестра зобов`язана не тільки фіксувати частоту стільця, але і описувати характер його: колір, запах, консистенцію, поширення мокрої плями на пелюшці, чи є зелень, слиз, кров або інші домішки. Слід зазначити і характер дефекації: напруженні, почервоніння обличчя, неспокій, плач.

Кал для лабораторних досліджень треба забирати відразу ж з пелюшки після акту дефекації.

Комплекс лікувальних заходів і звільнення з урахуванням індивідуальних особливостей дитини визначає результат захворювання.

Источник: aboutginka.ru

Епідеміологія атеросклерозу

Кишкова паличка в нормі заселяє шлунково-кишковий тракт. Її ентеротоксигенні і ентеропатогенні штами є основними причинами діареї немовлят і діареї мандрівника у дорослих. Ентерогеморрагіческіе штами кишкової палички, такі як тип 0157: Н7, продукують цитотоксини, нейротоксини і ентеротоксини, включаючи токсин Шига, а тому здатні викликати криваву діарею, яка в 2-7% випадків може призводити до гемолітико-уремічного синдрому. Ці штами найбільш часто людина отримує при вживанні в їжу недостатньо приготовлену яловичину. Інші штами ентероаггрегатівних кишкових паличок вимагають швидкого розгляду, так як є потенційними важливими причинами постійної діареї у пацієнтів, хворих на СНІД, і у дітей, які проживають в тропічних регіонах.

У тих випадках, коли нормальні кишкові анатомічні бар’єри пошкоджуються (наприклад, при ішемії, синдромі роздратованої кишки, травмі), кишкова паличка може поширюватися на підлеглі структури або потрапляти в кровотік. Найбільш частим позакишкові місцем інфекції є сечостатевої тракт, куди інфекція зазвичай проникає висхідним шляхом з промежини. Також можливе виникнення гепатобіліарних, очеревини, шкірних і легеневих інфекцій. Бактериемия, обумовлена кишковою паличкою, може з’явитися і без очевидних воріт інфекції. Бактериемия і менінгіт, обумовлені кишковою паличкою, часті серед новонароджених, особливо у недоношених.

Незважаючи на те що більше 100 серотипів кишкової палички продукують токсин Шига, а також подібні до нього токсини, кишкова паличка 0157: Н7 є найбільш поширеною в Північній Америці. У деяких частинах США і Канади інфекція, обумовлена кишковою паличкою 0157: Н7, може бути більш частою причиною кривавої діареї, ніж шигельоз і сальмонельоз. Дана інфекція може виникнути у людей будь-якого віку, проте гострі випадки найчастіше виникають у дітей і літніх осіб. Резервуаром для кишкової палички 0157: Н7 є жуйні тварини, тому спалахи і спорадичні випадки цієї інфекції виникають при вживанні в їжу недостатньо приготовленої яловичини (особливо го-вяжьего фаршу) або непастеризованого молока. Їжа або вода, контаміновані коров’ячим гноєм або сирим яловичим фаршем, також можуть стати джерелом поширення інфекції. МО може також передаватися фекально-оральним шляхом (особливо серед немовлят, що носять підгузники).

Після потрапляння в шлунково-кишковий тракт людини кишкова паличка 0157: Н7 і схожі штами кишкової палички (звані Ентерогеморрагіческіе кишковими паличками), продукують велику кількість різних токсинів в просвіті товстої кишки. Ці токсини схожі з потужними цитотоксинів, які продукують Shigella dysenteriae 1-го типу, холерний вібріон та інші ентеропатогени. Виявлено, що ці токсини здатні безпосередньо ушкоджувати клітини слизової оболонки і клітини ендотелію судин стінки кишки. При всмоктуванні вони надають токсичну дію на ендотеліальні клітини інших судин, наприклад ниркових.

Источник: ua.iliveok.com

Кишкова колі інфекція

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.